Місцезнаходження:: Одеса - Бугів (окупаційна назва Ільічьовск) Повідомлень: 194
НА МОГИЛІ СТЕПАНА БАНДЕРИ
Мені пощастило відвідати святе місце для кожного свідомого українця - могилу Степана Бандери, провідника ОУН-УПА, вбитого московським таємним агентом КДБ у Мюнхені. Після закінчення Другої світової війни, перебуваючи у вимушеній еміграції, Степан Бандера продовжував свою боротьбу за визволення нашої Батьківщини від радянської імперії.
Старовинний мюнхенський цвинтар має назву "Вальдфрідгоф" (нім. "кладовище у лісі"), адже вся його територія знаходиться у розкішному лісі, який нагадує чудовий парк. Тут у тиші високих, старих дерев покоїться прах Степана Бандери.
Перше, що впадає у вічі, це та виразна скромність, з якою виконано пам'ятник Провіднику. Світлий камінь, простий православний хрест, і напис двома мовами: українською та німецькою (Степан Бандера, Stephan Bandera,1.1.1909 - 15.10.1959).
Ті відчуття, які мене охопили, коли я став наближатися до потрібного сектора, важко передати словами... Я поклав на могильний камінь колоски пшениці з української землі, перев'язані синьо-жовтою стрічкою.
Прикро, що український народ не має можливости навіть після смерти героя, в добу незалежности України доторкнутися до легенди.
Відомим є той факт, що під час захоронення труна Степана Бандери була розміщена таким чином, щоб не торкатися німецької землі, аби згодом, коли прийде час, перенести труну на рідну землю.
Отож будемо жити сподіваннями, що такий важливий і світлий день для усіх українців, нарешті, настане, і важливим поштовхом на цьому шляху став Указ Президента України Віктора Ющенка щодо відновлення історичної справедливости та визнання ветеранів ОУН-УПА воюючою стороною за незалежність України у Другій світовій війні, а також відкриття СБУ величезної кількости історичних документів, доступ до яких був неможливий у радянські часи.
Місцезнаходження:: Одеса - Бугів (окупаційна назва Ільічьовск) Повідомлень: 194
Едуард Дубовик
ОУН НА ПІВДНІ УКРАЇНИ В 1941-1944 рр.
Події, що відбувалися на Півдні України і, зокрема, на Херсонщині під час Великої Вітчизняної війни, загальновідомі. їм присвячена значна кількість наукових та художньо-публіцистичних праць. Але, на жаль, не всі факти і явища того часу знайшли відображення у літературі. Тому в даній статті, яка не претендує на повноту поданого матеріалу та істину в останній інстанції, робиться спроба додати ще один штрих до картини буремних воєнних років.
Відомо, що напередодні Вітчизняної війни були створені і таємно підготовлені похідні групи ОУН, які з початку бойових дій поступово проникали в Україну. У їх складі налічувалося від трьох до п'яти тисяч осіб. Вони були розділені на три великі групи: "Північ", "Центр" і "Південь".
Кожна з них складалася з числених оперативних загонів по 7-12 осіб. Група "Північ" мала на меті досягти м.Києва, група "Центр" - м.Харкова, а група "Південь" - м.Одеси та Криму.1 Основне завдання їх полягало у створенні на місцях адміністративних органів української влади.
На Півдні України українське підпілля було досить потужним. Його започаткувала Південна похідна група, яка нараховувала близько однієї тисячі осіб.2 Підпільні організації існували в усіх обласних центрах та більшості районів. Певне уявлення про діяльність місцевих груп ОУН на Півдні України дають спогади В.Т.Бойка. Він був членом націоналістичного гуртка, що існував у 1941 р. у с. Нововоронцовці на Херсонщині.3 Підпільні осередки були доволі міцні, інколи вони мали в розпорядженні навіть власні друкарні. Видавалася нелегальна преса: в Одесі - газета "Чорноморський вісник", в Дніпропетровську - "Вісті". Відомі випадки, коли в цих друкарнях видавалася література для Західної України. Наприклад, в Одесі на початку 1943 р. були надруковані листівки грузинською і вірменською нювами із закликом до представників цих народів приєднуватися до УПА і вести боротьбу з окупантами.4 В 1942 р. в Одеському університеті на факультеті літератури існував нелегальний гурток української Молоді, пов'язаний з ОУН.5 Члени ОУН, намагаючись організувати місцеві адмінистративніі органи, вважали, що таким чином вони створюють фундамент власної державності. 30 червня 1941 р. члени ОУН Бандери (далі - ОУН(Б)) проголосили Акт відновлення Української держави. У відповідь нацисти розпочали репресії проти націоналістів. В результаті більшість оунівців перейшла на нелегальне становище і почала боротьбу з окупаційним режимом. Не маючи достатніх сил, засобів і коштів для негайної збройної боротьби, ОУН вдалася до антинімецької агітації серед населення України. В одному з німецьких рапортів від 15 вересня 1941 р. підкреслювалося, що діяльність ОУН(Б) стає все більш шкідливою. "Ця група, - говорилося в донесенні, - пропагує національні політичні ідеї, які становлять гостру небезпеку для німецьких інтересів сьогодні і в майбутньому".6 15 вересня 1941 р. було проведено перші масові арешти членів ОУН(Б) по всій окупованій Україні. Починаючи з врюго часу репресії проти ОУН(Б) стали систематичними.
На Півдні України арешти націоналістів розпочалися з першої половини жовтня 1941 р. Тоді у м.Миколаєві було заарештовано 16 членів ОУН(Б), які належали до похідної групи. Подальше розслідування привело до нових арештів у місті, причому німці перехопили важливі документи про структуру організації, її завдання, псевдоніми керівників, підпільні видання антинімецького змісту. Чотирьох заарештованих було страчено. В той же період у Херсоні було Заарештовано інших членів цієї організації, четверо з яких були, страчені.7 На території Криму в Джанкої гестапівці стратили членів ОУН Любака, Бардахівського і Ваньковича.
Агентурні дані та перехоплені у Миколаєві документи привели представників окупаційної влади до висновку про необхідність посилення каральних акцій щодо ОУН(Б). 25 листопада 1941 р. айнзацкоманда Ц/5, що дислокувалася в Києві, віддала усім постам поліції безпеки і СД, розташованим на Україні, наказ такого змісту: "Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання в Рейхскомісаріаті Україна, мета якого створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери мають бути негайно арештовані і після ґрунтовного допиту таємно знищені як грабіжники".9
Тим часом націоналістичний рух на південноукраїнських землях розгортався дедалі ширше. За даними німецьких органів на 31 грудня 1941 р. шість похідних груп ОУН(Б), кожна з яких складалася з шести осіб, намагалися утворити в Криму підпільну мережу. Один з членів такої групи був заарештований по дорозі до Сімферополя.10
Активно діяли члени ОУН(Б) в Херсоні. Під прикриттям діяльності загонів самооборони, дозволених окупаційною владою, вони проводили збори з метою пропаганди програми ОУН, на які збиралося до двох тисяч осіб. Прихильники ОУН(Б) гуртувалися навколо командира самооборони на ім'я "Конрад". Вони мали зв'язок з іншою групою, що діяла в муніципальній адміністрації Херсона. Керував нею заступник мера Гриць. До середини січня 1942 р. обидві групи були заарештовані.12 12 серпня того ж року в Херсоні було заарештовано ще вісім осіб, запідозрених у приналежності до українського підпілля.11 У той же період у Миколаєві заарештували чотирьох членів ОУН(Б), що частково належали до служби порядку муніципалітету. У листопаді в Херсоні і Миколаєві відбулися повторні арешти.13
За даними, відомими на сьогодні, останні арешти членів ОУН(Б) на Півдні України відбулися у Миколаєві у березні 1943 р.14 Діяльність ОУН у Криму ще продовжувалася у червні-липні 1943 р. На жаль, на цьому свідчення обриваються, що говорить про необхідність подальшого вивчення даної теми. Не дивлячись на уривковість наведених вище фактів сподіваємось, що неупереджений читач належно їх оцінить і зробить відповідні висновки.
із книги Едуарда Дубовика "Останній сталінський удар"
[1] Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Париж - Нью-Иорк - Львів, 1993. - с. 113.
[2] Історія Українського війська. - К., 1991, - с. 51.
[3] Забуттю не підлягає. Нариси. Спогади. Оповідання. - Херсон. 1994, - с. 88-89.
[4] Історія Українського війська, - с. 51, 53.
[5] Коваль М.В., Кульчицький С.В., Курносов Ю.О. Історія України. - К., 1992, - с. 434.
[6] Косик В., вказ. праця. - с. 529.
[7] Там же. - с. 191.
[8] Лебедь М. УПА. Українська повстанська армія. Її генеза, ріст і дії у визвольній боротьбі українського Народу за Українську Самостійну Соборну Державу. Частина I. Німецька окупація України. - Дрогобич, 1993. - с. 33.
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
«Нашоукраїнці» вшанували пам’ять бійців у Літках на Київщині
29 січня «нашоукраїнці» відвідали с. Літки, де у 1918 році були жорсткого вбиті 24 юнкери Київської військової школи імені Богдана Хмельницького. У рамках відзначення Дня Героїв Крут, участь а акції взяли Президент Віктор Ющенко і голова Київської обласної державної адміністрації Віра Ульянченко. У заході взяли участь делегації майже всіх місцевих і районних організацій НСНУ Київської області. Крім того, були присутні міністр культури і туризму Василь Вовкун, міністр оборони Юрій Єхануров, народні депутати України та представники місцевої влади.
Сільський голова Літківської сільської ради Пінчук Лідія Аркадіївна розповіла Президенту і голові київдержадміністрації, яким чином велися роботи по відновленню кургану і хреста. Військовий духовий оркестр виконав мелодії козацьких маршів та стрілецьких пісень. Настоятелі Свято-Покровської церкви Микола і Сергій і провели молебень за бійцями.
Історична довідка:
у селі Літки поховані юнкери Київської військової школи імені Богдана Хмельницького. Вони забезпечували прикриття організованого відступу українських військ з-під Крут. 29 січня вони доїхали до станції Бобрик – далі залізниця була зайнята бійцями Муравйова – пішли через Семиполки лісом до Літок. Тут загін пристав на ночівлю, а вже рано вранці у село увійшли муравйовці. У нерівному бою загинуло 24 курсанти – деякі юнаки були вбиті, деяких по-звірячому закатовано. Бій тривав годин із 5 між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами. Що найстрашніше, більшовики не дозволяли місцевим поховати хлопців, і їхні тіла лежали, розкидані по усьому полю. Поставлений хрест, більшовики наступного дня знесли. Попри заборону ховати загиблих, місцеві жителі зробили це, пізніше насипали курган та поставили хрест. Історія бою або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками, як в закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Лише згодом, у 2006 році на місці бою встановлено пам'ятник i у 80-ті роковини бою монетним двором випущено в обіг пам'ятну гривню. Реконструкція кургану була здійснена 2007 року.
1 січня 2009 року з нагоди 100–річчя з дня народження Степана Бандери Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» видало пам'ятний конверт, а також поштову марку, автором яких є Василь Василенко. На лицьовій стороні конверта поміщено зображення Степана Бандери, під яким розміщено логотип Організації Українських Націоналістів (увінчаний державним прапором України). Нижче зображення є напис «100 років від дня народження» та факсиміле особистого підпису провідника ОУН. Ліґа Українців Канади започаткувала електронний збір підписів під петицією, адресованою Президенту України Віктору Ющенко із закликом з нагоди 100-річчя від дня народження і 50-річчя від дня вбивства визнати Степана Бандеру Героєм України Слава Героям! Слава Україні!
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
В.Ющенко підписав указ про визнання членів ОУН та УПА учасниками боротьби за незалежність України
Президент України Віктор Ющенко підписав указ "Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті". Про це він повідомив під час урочистої церемонії відзначення 92-ї річниці боїв під Крутами, передає кореспондент РБК-Україна.
"Згідно з цим указом учасниками боротьби за незалежність України визнаються члени формувань Української центральної ради, Української народної республіки, Західноукраїнської Народної республіки, Української Держави (Гетьманату) гетьмана Скоропадського, Української військової організації, Української визвольної ради, Організації народної оборони "Карпатська січ", Організації українських націоналістів ОУН-УПА, Української повстанської армії та інших військових формувань, організацій, партій і рухів, що боролись за незалежність України", - зазначив В.Ющенко.
Він повідомив, що дав доручення Кабміну розробити і подати до Верховної Ради України проект закону, який би визначив правовий статус учасників української визвольної боротьби.
Крім цього, В.Ющенко повідомив, що музей, присвячений боям під Крутами, який ще декілька днів назад був комунальним, сьогодні є вже філіалом Військового національного музею Міністерства оборони України.
Нагадаємо, 22 січня Президент В.Ющенко присвоїв звання Героя України лідерові Організації українських націоналістів Степану Бандері.
Давно пора! Гадаю, було б доцільним викарбувати портрет Бандери на монеті, бо це людина є дійсно Героєм України, на відміну від декотрих героїв у лапках з п'ятої колони.
----це треба було б зробити давно а не перед закінченням свого терміну---зараз стоїть знов питання самої державності--й якщо прийдуть до влади українофоби то вони виправлять цю "помилку"---
Вам не догодиш. Що не роби все погано. От і тримайте Януковича. Заслугували.
-----при чому тут не догодиш----ющенко довів країну до прірви й кинув її у жерла українофобів--він увесь свій час гаранта витратив на боротьбу з вітряками----ну зробив він нарешті героєм Степана Бандеру----добре-- але він робив героями спочатку колеснікова--ківалова-- й таке інше---вся його діяльність це віртуальність --а дійсність яка ???? а дійсность така що до влади добрався янукович й який з люттю українофоба змінить все на 180 градусів одним розчерком пера--- й повірте все це буде виконано дуже швидко й тому нинішні українські герої стануть знов катами й зрадниками---й наступне покоління вже буде виховиватися на цих ідеалах---
Портал Українців Одещини Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове. Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.