Друг WOLMANT запропонував обговорити статтю "Р.Кіплінг:"Захід-це захід,а Схід-це є Схід, І разом їм не зійтись...."
Навіть трошки піддів : "Як ця тема, досить гладка?"
Нічого, я люблю веселих друзів, аби на мої "шуткі гумору" не ображалися...
Статтю, на яку Ви посилаєтесь, ще не знайшов, але знайшов MP3 файл, де В.Стус читає отой вірш, та ще один переклад Кіплінга Василем Стусом.( http://petusyk.multiply.com/journal/item/17 )
Стус: От буває деколи на душі стає тяжко...причини бувають різні, але завжди це по своєму важко... В такі хвилини стараюсь прочитати/послухати/нагадати хоча б уривочок з цього вірша... Насправді завжди треба пам’ятати шо цей світ статичний він не позитивний і не негативний, вісе залежить через які окуляри на нього споглядати...
Коли ти бережеш залізний спокій всупір загальній паніці й клятьбі, коли наперекір хулі жорстокій між невірів ти віриш сам собі. Коли ти вмієш ждати без утоми, обмовлений, не станеш брехуном, ошуканий, не піддаєшся злому і власним не хизуєшся добром. Коли тебе не порабують мрії, в кормигу дум твій дух себе не дасть, коли ти знаєш, що за лицедії - облуда щастя й машкара нещасть. Коли ти годен правди пильнувати, з якої вже зискують махлярі, розбитий витвір знову доробляти, хоча начиння геть уже старі. Коли ти можеш всі свої надбання поставити на кін, аби за мить проциндрити без жалю й дорікання - адже тебе поразка не страшить. Коли змертвілі нерви, думи, тіло ти можеш знову кидати у бій, коли триматися немає сили і тільки воля владно каже: стій! Коли в юрбі шляхетності не губиш, А бувши з королями - простоти, коли ні враг, ні друг, котрого любиш, нічим тобі не можуть дорікти. Коли ти знаєш ціну щохвилини, коли від неї геть усе береш, тоді я певен: ти єси людина і землю всю своєю назовеш.
Статтю можеш не шукати,суть-поділ України на дві окремі країни-Захід і Схід. Ця тема вбивається в голови при кожному зручному випадку. Гашека люблю читати українською,Кіплінг,на жаль не звучить-російською краще. А забрів на сайт з надією знайти людей,яких цікавить тема репресій 1940-1941 рр (дотичноОУН-УПА) На жаль-знову мимо. НЕ ТЕ
Статтю можеш не шукати,суть-поділ України на дві окремі країни-Захід і Схід. Ця тема вбивається в голови при кожному зручному випадку. Гашека люблю читати українською,Кіплінг,на жаль не звучить-російською краще. А забрів на сайт з надією знайти людей,яких цікавить тема репресій 1940-1941 рр (дотичноОУН-УПА) На жаль-знову мимо. НЕ ТЕ
Ворожа пропаганда так і повинна діяти (Розділяй та володарюй). Мені здається, що Кіплінга перекладав Микола Лукаш, може спробувати пошукати. Зараз мені Google сказав, що Кіплінга перекладав Максим Стріха. Адреса: Україна, Київ, вул. Б.Хмельницького 42, кв.24; для листів - а/с 225, Київ-30, 01030. E-mail: maksym_strikha@hotmail.com
Ще ЗБІРНИК "МОВА ТА ІСТОРІЯ", Випуск 7. – К., 1995. Р.Кіплінг. Піктська пісня / Пер. з англ. – С. 15.
Трохи не в тему http://www.dt.ua/3000/3760/52471/ Самураї жінок уперед не пропускають! (але трошки Кіплінга згадують.)
А ось тут інший переклад Кіплінга http://maysterni.com/publications.php?type=1&contest_id=25&p=2
Ред`ярд Кіплінг ЯКЩО…
Якщо не втратиш глузд, як всі без міри Втрачають свій, і бруд на тебе ллють, Повіриш в себе попри недовіру І стримаєш на недовіру лють; Не втомишся від вічного чекання Не збрешеш, як про тебе брешуть всі, Не маючи ненависті бажання Знай міру красномовству і красі;
Як мрії не панують над тобою І думку не поставиш за мету, Якщо готовий нарівно й без бою Сприйняти Перемогу і Біду; Як стерпиш ти коли з твоєї правди Дурисвіт робить пастку простакам, В руїнах вздриш усе, що збудував ти, І зможеш знов життя збудити там;
Якщо збереш докупи власні статки І їх на кін поставиш без жалю, Програєш, і, почавши все спочатку, Промовчиш ти про втрату цю свою; Якщо примусиш серце, нерви й жили Тобі служити ще й тоді, коли В тобі усе згниє – додасть лиш сили Бажання, що кричатиме: “Живи!”
Як зможеш з людом розмовляти гоже, І з Королем не втратиш простоти, Якщо завадити тобі не зможе Ні друг ні ворог досягти мети; Якщо хвилину, що біжить невпинно Ти сповниш змістом, ось тоді радій, Земля в твоє перейде володіння Й людиною ти станеш, сину мій.
Стосовно згадуваних Вами репресій, то саме вони перетворили ОУН на потужну силу. Достатньо запитати людину: "Що зробила Червона Армія в Західній Україні, що люди, які зустрічали її у 1939 році квітами, вже у 1944 зустріли кулеметами та стріляли до 1957", щоб вона замислилась.
Шеремету,Мельничука вішали у Чорткові,як більшовиків,але навряд чи вони зустрічали б квітами у 39. Переплетення доль і подій незбагненне і непрогнозоване. Чи попадала тобі в руки"ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ"Нагаєвського? Це якраз те,що треба читати з бромом(по Винниченку).
Welmont, на додаток до "Листування", що я пообіцяв у ПП, ще маю кілька книжок нашого донецького автора, який спеціалізується на теми репресій. Він має ледь не найкращу картотеку по репресованим. За цією картотекою полюють "фахівці" з Москви та С-Петербургу. Зараз автор шукає спонсорів, щоб видати книжки...
Прошу пробачити мою затримку з відповіддю, довелось побувати за кордоном, щойно повернувся, всі поштові скриньки забити папером та "милом". Розгрібаю.
Завтра у Донецьку відбудуться Стусові читання, тому оце останній лист...
А на прощання маленький "бонус":
На скрижалях історії РОЗСТРІЛЯНИЙ З'ЇЗД
Здавна були популярні в народі кобзарі — ці незрячі національні «гомери», які мандрували від села до села, заробляючи на прожиття виконанням старовинних народних дум і балад, що нагадували про героїчне минуле рідної землі. Існували вони і в перші роки радянської влади, доки комусь із «сталінської гвардії» не прийшло в голову знищити цих непокірних співців: зібрати буцімто на з'їзд і всіх розстріляти. Для реєстрації була навіть ство¬рена етнографічна комісія Академії наук УРСР. З'їзд кобзарів і лірників пов'язали з Республіканською олімпіадою міста й села (грудень 1934-го). Органам ДПУ і міліції на місцях було наказано забезпечити явку народних співців до тодішньої столиці України — Харкова. Цей кобзарській з'їзд увійшов в історію під назвою «розстріляний з'їзд». Годі шукати бодай побіжної згадки про це в радянській пресі. Але й в архівах НКВС-КДБ дослідники також не знайшли документального підтвердження. Є свідчення, що 1941-го харківській архів було спалено, а пізніше — у 1960-у, виконуючи таємний наказ тогочасного голови КДБ СРСР Шелепіна, знищив все, що могло б скомпрометувати органи. І все ж правда про цей з'їзд наче птах фенікс, постає з попелу. Ось у зарубіжних виданнях у Лондоні вийшла книга (1979 р.) «Заповіт: спогади Шостаковича», де згадувалось: «У середині 30-х років було проголошено Перший Всеукраїнський конгрес лірників та бандуристів, і всі народні співці змушені були разом зібратися і дискутувати своє майбутнє… Вони приїхали з усієї України, із маленьких забутих сіл. Було кілька сот їх присутніми — живий музей, жива історія України, всі її пісні, її музика, її поезія. І ось… майже всі ці жалібні співці були вбиті». За одними даними на з'їзд енкаведисти зігнали понад 200 кобзарів, інші називають більш приголомшливу цифру — 337. Про знищених «гомерів» розповів також Роберт Конквест у книзі «Жнива скорботи». Де ж мала місце ця жахлива трагедія? Члени харківської молодіжно-патріотичної організації «Сокіл» зібрали десятки свідчень: за одними — це трапилося у Богодухівському районі, за іншими — під Козачою Лопанню. Кобзарезнавець зі Львова Богдан Жеплинський склав мартиролог знищених у 30-і кобзарів та лірників, а також тих, що пропали безвісти. Десят¬ки імен. Але чи всі? «…І так хочеться вірити, що настане день, коли у Харківському, київському чи московському архівах НКВС-КДБ знайдуть повні списки цього з'їзду і ми зможемо помолитись за упокій душі кожного народного співця, називаючи його ім'я».
Джерело: http://www.nru- kharkov.com Адреса редакції газети «Нова доба»: 61022, Харків-22, пр. Правди, 7, 23-й під'їзд, 2-й поверх, тел. 705-05-02. E-mail:рух@kharkov.com, передплатний індекс 08944
В замітці прочитав гарні слова-«…І так хочеться вірити, що настане день, коли у Харківському, київському чи московському архівах НКВС-КДБ знайдуть повні списки цього з'їзду і ми зможемо помолитись за упокій душі кожного народного співця, називаючи його ім'я». Не вір,не знайдуть.Ще добре,що на початку 90-х в ейфорії незалежності трошки відкрили,а то до цього часу не знала би Тернопільщина та Львівщина,скільки перебили та вивезли тільки за два тижні-кінець червня-початок липня 1941 року.А москалюга недобита вже демонструє цих людей,як знищених" Нахтігалем". А для мого батька,старої хворої людини,яка пробує узагальнити,уточнити списки знищених для трьох районів Тернопільщини-"Надавати інформацію стороннім особам- обласному архіву заборонено"-це офіційна відповідь. А знаєш,скільки репресованих українців не повернулося з Казахстану-НЕ БУЛО ТАКИХ-відповіли БРАТТЯ_КАЗАХИ Так шо,як співав ще на початку 90-х Панчишин- Ще згорить перебудова у пекельному вогні І тоді настане знову царство світлої брехні.
А похвались,може маєш- Романів,Федущак-Західноукраїнська трагедія 1941-звідти майже всі списки Ф Чуєв-Солдаты империи Ох,якби ти їх мав,та ще відсканував,та ще мені скинув-я би.....Ну не знаю....
Портал Українців Одещини Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове. Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.