Його Високоповажності пану Яапу де Хооп Схефферу Генеральному секретарю НАТО м. Брюссель
Вельмишановний пане Генеральний секретар,
З часу відновлення незалежності у 1991 році Україна пройшла тривалий шлях зближення з НАТО: від плідного співробітництва в рамках Програми «Партнерство заради миру» та спеціальних стосунків у форматі Хартії про особливе партнерство до ефективної взаємодії в рамках Плану дій Україна–НАТО та Інтенсифікованого діалогу з питань членства та відповідних реформ.
Політика євроатлантичної інтеграції визначена національним законодавством, не спрямована проти третіх держав і має на меті майбутнє членство України в Організації Північноатлантичного договору, про що порадимося з українським народом.
Повністю поділяючи європейські демократичні цінності, держава усвідомлює себе частиною євроатлантичного безпекового простору і готова разом з НАТО та партнерами Альянсу за рівних умов протидіяти спільним загрозам безпеці. Саме тому Україна поглиблюватиме і розширюватиме цей напрям співпраці з Альянсом, забезпечуючи подальшу участь у миротворчих та антитерористичних операціях, що здійснюються під егідою НАТО.
Україна є надійним партнером Альянсу і у своїй зовнішній політиці, підтримуючи в тих чи інших форматах, зокрема в рамках ООН та ОБСЄ, або шляхом приєднання до позиції ЄС, сучасні підходи щодо вирішення нагальних проблем європейської і світової безпеки.
Україна активно взаємодіє з державами-членами НАТО в рамках нових механізмів співпраці з дотримання і виконання базових договорів з проблематики міжнародної безпеки. Наша держава, зокрема, приєдналася до «Ініціативи з безпеки у галузі нерозповсюдження», «Глобальної ініціативи боротьби з ядерним тероризмом», Групи восьми «Глобальне партнерство проти нерозповсюдження зброї масового знищення та відповідних матеріалів».
Україна є визнаним регіональним лідером і виступає за зміцнення регіональної безпеки, зокрема в рамках ОЧЕС, ГУАМ, Центральноєвропейської ініціативи – за тісної співпраці з НАТО та Європейським Союзом.
Глибинні й незворотні демократичні перетворення стали сьогодні об'єктивними передумовами вирішення принципово важливих питань для повного досягнення всіх критеріїв, необхідних для членства в Організації Північноатлантичного договору.
Поглиблення широкомасштабних реформ у політичній, економічній, оборонній, безпековій, правовій та інших сферах, що має на меті зміцнення демократичних інституцій, добробуту та безпеки українського народу, є нашим головним пріоритетом.
Важливим напрямом діяльності залишається планомірна та цілеспрямована інформаційно-роз'яснювальна робота з широкого кола питань співробітництва України з НАТО. Програма Уряду передбачає на це суттєве збільшення бюджетних асигнувань.
Сподіваємося, що досягнутий Україною прогрес у рамках Інтенсифікованого діалогу з питань членства та відповідних реформ найближчим часом буде визнаний Альянсом. Нині Україна зацікавлена у приєднанні до Плану дій щодо членства в НАТО.
Розраховуємо на те, що рівень готовності нашої держави до нових зобов'язань стане основою для позитивної відповіді під час наступного саміту Україна – НАТО у Бухаресті у квітні 2008 року.
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
План для України
Отже, що з себе представляє План дій щодо членства в НАТО? План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) був затверджений на Вашингтонському самміті Альянсу в 1999 році. Це рамковий документ підготовки країни до членства в НАТО, тому ніякої конкретики про те, що, коли і по яких пунктах слід зробити, в документі немає. У плані лише визначені загальні підходи НАТО до запрошуваних до Альянсу країн, і вони торкаються не тільки військових питань. Більш того, в плані точно не сказано, куди будуть націлені ракети, чи розмістять на території країни іноземні військові бази і хто стане ворогом №1.
Суть плану в другом - визначити стандарти політичного, економічного, військового і правового розвитку, а також норми у сфері національної безпеки. Фактично мова про те, щоб вступаюча країна відповідала якимсь клубним вимогам, адже Північноатлантичний альянс - організація клубного типа, в якій всі рішення ухвалюються тільки консенсусом. А до кожної країни-члена пред'являються серйозні вимоги не стільки з питань оборони і армії, скільки в сферах захисту прав людини, демократизації суспільства, розвитку економіки, соціальної сфери. У плані підкреслюється, що країни самі вирішують, який круг завдань поставити перед собою при виконанні ПДЧ. Якщо країна вважає, що для відповідності вимогам і стандартам НАТО їй слід провести реформу, наприклад, системи освіти або у сфері прав меншин, вона ставить перед собою відповідне завдання, виконує його і звітує.
Процедура вступу
В комюніке Вашингтонського самміту Альянсу в 1999 році було сказано, що НАТО має намір запрошувати до членства в організації нові держави, які хочуть цього і підтвердили свою здатність виконувати зобов'язання і нести загальну відповідальність відповідно до засновницьких документів Альянсу. Як тільки країна висловлює бажання приєднатися до плану, НАТО проводить власну оцінку прогресу в її розвитку. На основі цієї оцінки Альянс ухвалює рішення про те, готова вона виконувати ПДЧ чи ні.
Яким чином держава повинна заявити про своє бажання приєднатися до ПДЧ - не встановлено жодним документом Альянсу. В.о. директора департаменту НАТО Міністерства закордонних справ України Віктор Недопас говорить: «Це може бути як усна заява, так і лист, неважливо і те, скільки державних осіб підписували його. Тобто, форма заяви - справа виключно тієї країни, яка хоче стати членом Альянсу». В Україні такою заявою став лист, підписаний президентом Віктором Ющенком, головою Верховної Ради Арсенієм Яценюком і прем'єр-міністром Юлією Тимошенко.
Довжина шляху в НАТО
Перебування держави на етапі ПДЧ не обмежується тимчасовими рамками. Адже план - це програма дій самої країни, яка готується до майбутнього членства в НАТО. Це завдання, які вона перед собою ставить і сама виконує. Для виконання плану щорічно складаються національні програми, а НАТО щорічно проводить оцінку їх виконання. Якщо країна досягла стандартів, які дозволять їй виконувати зобов'язання і нести відповідальність нарівні з іншими членами Альянсу, її запрошують до початку переговорів по членству в НАТО.
Наприклад, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина і Словенія перебували на етапі ПДЧ шість років - з 1999 по 2004 рік. Сьогодні на етапі ПДЧ - Македонія, Албанія (обидві з 1999 року) і Хорватія (з 2001 року). Наскільки Україна готова до стандартів НАТО? Починаючи з 2003 року, наша країна виконує плани дій УКРАЇНА-НАТО - в 2008 році це вже шостий подібний план. При цьому програми 2006 і 2007 роки включали більше тисячі заходів, які, за даними МЗС України, були виконані на 75-80%. Деякі завдання можуть не виконуватися у зв'язку з неактуальністю, деякі переносяться до наступного року. За останніми оцінками НАТО (за січень 2008-го), українські результати сприймаються позитивно - наша країна ставить перед собою реальні цілі.
Стимул для реформ
Чи будуть корисні для України ті реформи, які доведеться проводити в рамках ПДЧ? Реформування Озброєних сил, підготовка до переходу на контрактну армію, підвищення сумісності Озброєних сил України та Альянсу, підвищення рівня професіоналізму та оснащення української армії, поліпшення соціальних умов життя військовослужбовців - все це є капіталовкладеннями, за допомогою яких Україна підвищує власну обороноздатність і безпеку. Незалежно від того, виконуються вони в рамках ПДЧ або взагалі - користь від них є.
Підняття стандартів в інших сферах - рівень життя, ефективне управління державою, Озброєними силами, суспільний контроль над силовими структурами, підвищення рівня безпеки - також актуально для нашої країни. Досвід країн, які пройшли етап ПДЧ, підтверджує, що для них виконання плану стало вагомим чинником для проведення системних реформ. Членство в НАТО не є кінцевою метою - це швидше спосіб реалізації ефективної моделі національної безпеки України.
Повідомляє журнал "Профиль" (http://www.profil-ua.com)
Портал Українців Одещини Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове. Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.