Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
КИЇВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ МАЄ НАМІР ВІДМОВИТИ РОСІЇ В ПРАВІ НАЗИВАТИСЯ РУССЮ
У самопроголошеному Київському Патріархаті в рамках святкування 900-ліття Михайлівського Золотоверхого монастиря та 1020-ліття Хрещення Русі мають намір уточнити термін «Русь». «У зв'язку з цими двома ювілеями ми проводимо Помісний собор, і на нім внесемо поправку до поняття “Русь”, оскільки сьогодні Москва твердить, що Русь — це не стільки Україна, скільки Росія», — заявив глава Української православної церкви Київського Патріархату Патріарх Філарет (Денісенко).
Як передає сайт NEWSru.com, за його словами, поправка буде внесена на підставі стародавніх літописів, зокрема, Нестора Летопісца.
«Стародавні літописи свідчать, що в X-XI століттях Руссю називалася сьогоднішня Україна, частина Білорусії, Прибалтика та частина сьогоднішньої Польщі. Москви в ті часи ще не було як населеного пункту, а сьогодні жителі Росії вважають, що вони є дійсною Руссю, а це є історичною неправдою», — підкреслив глава Церкви.
КРІМ ТОГО :
З 8 по 13 липня 2008 року в Одеському інноваційно-інформаційному центрі «ІНВАЦ» (вул. Рішельевськая, 28) проводитиметься 9-а Міжнародна виставка-ярмарок «Мир православний». Години роботи виставки: з 10:00 до 19:00.
У виставці беруть участь монастирі та приходи Української Православної Церкви, іконописні майстерні, майстри церковних ремесел з України, Росії, Білорусі.
Виставка організована відділом релігійної освіти, катехізації і місіонерства Одеської єпархії.
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
Київ відзначить ювілей Хрещення Русі
26 липня на Майдане Незалежності відбудеться концерт, присвячений 1020-им роковинам Хрещення Русі. Ідея святкувати День Хрещення Русі з'явилася ще в минулому році. Тоді численних гостей концерту збирало «Співоче поле». Свято отримало широкий резонанс. Ось чому організатори розширили програму цього року, включивши в неї цілий ланцюжок всеукраїнських заходів. Ювілейний концерт на Майдане Незалежності стане одним із них.
Цього року дата Хрещення Київської Русі ювілейна, тому організатори підійшли до святкування з усією відповідальністю. У столичному концерті візьмуть участь відомі музичні колективи та богослови зі всієї України і сусідніх держав – Росії, Білорусі, Сербії. На свято чекають почесного гостя – Патріарха Московського та всієї Русі Алексія ІІ, який дав благословення на святкування видатної дати і вже підтвердив свою участь у святкуванні в Києві.
«Саме Київська Русь була духовною колискою всіх слов'янських народів, – сказав меценат святкування 1020-ліття Хрещення Русі, голова опікунської ради міжнародної громадської організації «День Хрещення Русі», народний депутат України Василь Горбаль. «Вибір християнської віри князем Володимиром став таким, що визначає розвиток усієї Європи. Ми не маємо права про це забувати та повинні бути гідними своїй великій історії. Нам потрібно пам'ятати про своє коріння, своє минуле, необхідність духовного відродження та єднання».
Заходи, що присвячені святу Хрещення Русі, йдуть по країні вже більше двох місяців. У всіх регіонах України, а саме – в 26 крупних містах – відбулися рок-концерти груп «ДДТ» і «Братья Карамазови» та просвітницькі лекції. Ювілей зібрав в одну команду популярних музикантів і відомих богословів – поєднання достатнє незвичайне. Але, судячи по кількості гостей, такий формат повністю виправдовує себе: заходи виявилися актуальними для самих різних прошарків українського суспільства.
«Нас добре приймали і на сході, і на заході України, – сказав Василь Горбаль. – Ми прагнули побудувати програму так, щоб гості свята не тільки отримали масу позитивних емоцій, але й відкрили для себе щось нове з наший історії та культури. Запрошуємо киян і гостей столиці на головний концерт, який відбудеться 26 липня на Майдані Незалежності».
Проїхавши через всю країну, організатори переконалися в тому, що їх ініціативу підтримують багато людей. Йде робота над тим, щоб винести День Хрещення Русі як свято на офіційний рівень. У Верховній Раді вже зареєстрований відповідний законопроект. Цей законопроект пропонує внести «День пам'яті рівноапостольного князя Володимира – День Хрещення Русі» в державний реєстр офіційних свят і щорічно відзначати його 28 липня.
У 988 році Князь Володимир об'єднав навколо себе велику державу. Ми відчуваємо потребу продовжити його устремління. Ми повинні використовувати всі можливості, щоб об'єднати Україну, згуртувавши її навколо вічних духовних цінностей. Український народ, безперечно, є спадкоємцем славних традицій Київської Русі. Ось чому офіційне святкування Дня Хрещення Русі може стати одній з найважливіших складових національної ідеї.
Депутатську ініціативу підтримали Українська православна церква і багато громадських організацій.
Повідоміла «Газета по-київські»
Коментар :
Не забуваймо лише про те, що йдеться про УПЦ Московського патріархату, а також про те, що Василь Горбаль очолює Київську міську організацію Партії регіонів.
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
В очікуванні дива
Віруючі сподіваються, що після спільної молитви православних ієрархів на Україну зійде Божа благодать. Київські свята стануть одним з найбільш масштабних церковних торжеств останніх десятиліть. Приїзд до Києва високих гостей, швидше за все, матиме як для православ'я, так і для нашої держави наслідки, що далеко йдуть.
В останні місяці ювілейні свята виявилися залученими в достатньо складний церковно-політичний контекст. Особливо ситуація загострилася за декілька днів до початку святкувань. Буквально напередодні Московський патріархат виступив з сенсаційною заявою: Україна знову стоїть на межі найбільшого між церковного конфлікту подібного тому, який був в 90-х роках, — із захопленнями храмів і фізичним протистоянням православних общин, правда, цього разу не між Київським і Московським, а між Московським і Константинопольським патріархатами. На це прямо указують переговори, що активізувалися, по лінії Київ— Константинопіль за участю президента Ющенка. Нібито вже під час приїзду до Києва константинопольського патріарха Варфоломія буде оголошено про приєднання до його церкви Української православної церкви (Київський патріархат) і Української автокефальної церкви. При цьому обидві вони позбавляються самоврядування, зате стають канонічними. Правда, представники МП не виключали, що перехід УПЦ КП під Константинопіль може трапитися і пізніше, але переговори про це ведуться давно і активно. З'явилася й така версія: Ющенко і Філарет хотіли б в майбутньому отримати автокефалію (самоврядування) від Константинополя, але у Варфоломія інші плани.
Зараз чисельність його церкви складає три мільйони чоловік, розкиданих по всьому світу, а отримавши Україну, він значно збільшує свою паству, від чого навряд чи відмовиться, як на те сподівається Ющенко. Наслідки — глобальна боротьба між Московським і Константинопольським патріархатами та розкол у всьому православ'ї. До останнього дня з цієї причини був поставлений під питання приїзд до Києва Олексія II.
УПЦ КП у свою чергу обурилася таким заявам і розцінила їх як спробу дискредитувати діяльність Київського патріархату. Представник УПЦ КП отець Євстратій заявив засобам масової інформації, що «ця церква (УПЦ МП) готова поширювати будь-яку, навіть свідомо неправдиву інформацію, якщо ця інформація будь-яким чином негативно впливає на діяльність Київського патріархату». Він підтвердив, що УПЦ КП вже багато років знаходиться в стані консультацій та переговорів, але говорити про те, що ці переговори приведуть до якихось результатів найближчим часом не можна. Представник УПЦ КП також не вважає за можливе будь - який розкол у православному світі, оскільки він був би можливий, якби в середовищі православних виникло якесь нове віровчення.
Тим часом в Інтернеті розійшлися тексти листів Олексія II, в яких він не радить архієпископам приїжджати до Києва на свята, в яких «по-братські ділиться заклопотаністю у зв'язку з планами влади України щодо майбутніх свят». Особливе обурення патріарха викликає запрошення на свята патріарха Київського та всієї Русі-України митрополита Мефодія, глав Греко-католицької церкви та інших общин. У свою чергу Кіпрська православна церква відмовилася брати участь в заходах щодо святкування 1020-річчя хрещення Русі (після візиту до Москви – did) у зв'язку із «сильною політизацією святкування». Про це на прес-конференції повідомив керівник відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ МП архімандрит Кирило (Балакун), назвавши таку реакцію декілька несподіваною, але цілком передбаченою.
Керівник справами УПЦ МП Митрофан (Юрчук) у свою чергу на прес-конференції 23 липня звернув особливу увагу на те, що в засобах масової інформації ведеться якась цілеспрямована дискредитація церкви Московського патріархату. «Була ініціатива церковна відзначити цю круглу дату, проте підключилися державні структури до цього свята, — сказав він. У результаті вийшло, що Українська православна церква Московського патріархату опинилася на узбіччі цього святкування. Йде така тенденція протиставити одного патріарха іншому. Один — друг України, інший — ворог».
В середу ввечері в Києво-Печерській лаврі відбулося позачергове розширене засідання Священного Синоду УПЦ МП, на якому було прийнято звернення до Варфоломія у зв'язку з подіями, що відбуваються останнім часом. Зокрема, наголошується особливо небажаним втручання в цей процес державної влади та різних політичних і громадських сил. Крім того, у зверненні наголошується, що УПЦ МП братиме участь не у всіх заходах святкування.
Представники УПЦ КП та Українській православній автокефальній церкві так само заявили, що не мають наміру брати участь у заходах в рамках святкування 1020-ліття Хрещення Київської Русі, в яких братиме участь Вселенський патріарх Варфоломій. Це пов'язано з тим, що ці церкви не визнані помісними православними та не є канонічними.
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
Політичне православ'я...
Московський патріархат звинуватили в підтримці «лукашизма» в Білорусі та сепаратизму в Молдові
Депутати Європарламенту взяли участь у святкуванні 1020-річчя Хрещення Київської Русі. Конференція в Києві, що була організована фракцією Європейської народної партії, зібрала в одному залі, українських політиків і священнослужителів з Білорусі, Молдови та України. Уникнути політизування свята присутнім не вдалося. У цьому заході взяли участь: Архімандрит Кирило (Балакун), Архієпископ Білоцерківський та Богуславський Митрофан (обидва - УПЦ МП), представник Вселенського патріархату в ЄС Митрополит Еммануїл, Президент Віктор Ющенко, який відкрив конференцію, а також представники інших конфесій. Патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета та перших осіб Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) не було. Ющенко увійшов до зали у супроводі помічників і голови НУНС Вячеслава Кириленка. Проходячи по залу, Президент подавав руку кожному священнослужителеві незалежно від віросповідання: православним, католикам, мусульманам, іудеям і протестантам.
«У будь-якому суспільстві церква грає важливу, унікальну роль у формуванні загальнолюдських цінностей і людської моралі. З її розвитком і функціонуванням пов'язано становлення державності, писемності, науки і освіти», - почав свій виступ Віктор Андрійович. Віддавши почесті представникам всіх церков і конфесій, він перейшов на українську тематику: «Сьогоднішнє святкування 1020-річчя є святом нашої європейськості. Ми маємо повне право жити разом у європейському будинку – це наша стратегічна мета, і ми її досягнемо». Кульмінацією виступу став заклик до створення в Україні єдиної помісної церкви: «Україна має дуже складну історію віри. Єдиний храм українського православ'я укріпить нашу віру та соборність нашої нації, укріпить демократичні досягнення». На обличчях представників УПЦ МП з'явилася стурбованість. На чиїй базі - УПЦ МП, УПЦ КП або УАПЦ - буде створена помісна церква України, питання вкрай дискусійне.
Відчувши напругу в залі, Віктор Ющенко вирішив закінчити свій спіч більш обтічне: об'єднання церков повинне пройти з мудрістю, толерантністю, взаємною пошаною та розумінням. «Вірність високим цінностям православ'я повинна бути вище за особисті амбіції, людських слабостей і земних вигод», - завершив свій виступ Президент і покинув конференцію.
Рани православних, Варфоломій і «лукашизм»
Робота конференції була розділена на три сесії. Темою першої сесії стала політична ситуація в Східній Європі. Обговорення почалося із оголошення вітальних телеграм від Варфоломія I та Олексія II. Поздоровлення були стриманими, зачіпали вічні теми становлення православ'я в світі, де існує екстремізм, ксенофобія, релігійна та світоглядна нетерпимість. Телеграма Блаженійшого Митрополита Володимира (УПЦ МП) була набагато змістовніша. «На жаль, відносини Української православної церкви та держави неідеальні. Після «оранжевої» революції держава взяла курс на модель взаємин європейського суспільства з релігійними общинами. Ця модель передбачає, що держава не втручається в справи церкви. На практиці, не завжди політики дотримуються цього курсу. Головна проблема українського православ'я – розкол, який існує як кривава рана на церковному тілі», - мовилося в телеграмі, яку зачитав на конференції Кирило (Балакун).
Першим виступив з доповіддю Вячеслав Кириленко. З перших же слів він акцентував увагу на приїзді до Києва Варфоломія. «Вперше за останні триста років на нашу землю приїде Вселенський патріарх. Це непересічна подія для кожного віруючого українця», - говорив Кириленко, не сказавши про участь в святкуваннях Олексія. Кириленко також коротко нагадав присутнім про події «оранжевої» революції, про прагнення України інтегруватися в ЄС і створити єдину помісну церкву: «Сьогоднішнє розділення православних церков неприродне. Але ми розуміємо, що не можна штучно стимулювати цей процес».
Другим виступаючим був глава об'єднаної Громадянської партії Білорусі Анатолій Лебедько. Знаходячись в колі однодумців, він говорив на білоруській мові. «Мій біль - це моя Білорусь. Сьогодні я представляю людей, які вірять в європейське майбутнє Білорусі. Лукашенко називає себе православним атеїстом, що приводить до специфічної ролі православних церков в країні. Багато хто помилково вважає, що проблеми Білорусі знаходяться в її межах. Сьогоднішня Білорусь – це експериментальна лабораторія, де випробовується ідеологія «лукашизм» - суміш комунізму, фашизму і латиноамериканського популізму», - казав Лебедько і, звернувшись до Кириленко, попросив українських політиків приділяти більше уваги його країні.
Випробування вірою
«Країна зосереджена на амбітному плані вступити в ЄС, - почав свою доповідь глава Християнсько-демократичної Народної партії Молдови Юрій Рошка. - Проблема Молдови – незаконна присутність російських військ на території Придністров'я. Це викликає сепаратизм». Звинувачення в адресу РФ представники Російської православної церкви вислухали з кам'яними обличчями. «Хочу подякувати Президенту Ющенку та Прем'єру Тимошенко за підтримку Молдови. Україна допомагає вирішити нам проблему Придністров'я мирним шляхом», - продовжив Рошка. - Церква Московського патріархату втручається в державні справи Молдови, підтримує так званого Президента Придністров'я Смирнова та прикриває злочинців Придністров'я. Митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел відкрито підтримував референдум про сепаратистські процеси в Молдові на користь Росії»... Коли він закінчив виступ, зал вибухнув аплодисментами. Не поворушилися тільки священнослужителі Московського патріархату та РПЦ.
Останні відповідали на звинувачення покірливо, нагадавши, що Православна церква Молдови Московського патріархату зберегла цілісність країни. Претензії виражають прихильники створення на території країни Бессарабської митрополії. Спокій священнослужителів вивів білоруса Лебедько з себе. - Коли в Раді Євросоюзу прозвучала доповідь про звірства угрупування полковника Дмитра Павлюченка, то Патріарх Московський і всієї Русі Олексій II дав йому орден Святого Рівноапостольного князя Володимира! - обурився Лебедько. - Законом не було доведена провина Павлюченка. Орден він отримав за будівництво монастиря, - стримано відповіли в РПЦ.
Щоб не провокувати конфлікт, представники УПЦ МП вийшли із залу. Загострення пристрастей вдалося погасити європарламентарієві Маринеську, який з полегшенням оголосив перерву. На двох сесіях, що залишилися, по питаннях демократії, захисту духовних цінностей та політики добросусідства ЄС і Східної Європи, доповідачами виступили представники Московського патріархату.
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
В Україні зріє церковна революція
Ні Москва, ні Константинополь не мають наміру поступатися один одному своїми пріоритетами в Україні. Святкування 1020-річчя Хрещення Київської Русі, що відбулося в минулі вихідні в Києві, мало низку особливостей, що впадають в очі. Перше: складалося враження, що торжества проводилися не стільки для віруючих, скільки для представників влади, що складають оточення президента Віктора Ющенка. Друге: приїзд Вселенського Патріарха Варфоломія I тільки підсилив між церковну напруженість, хоча деякі учасники ювілейних торжеств навмисно ігнорували цей факт. І найголовніше: саме у таких обставинах за лаштунками свята обговорювалося питання про створення Української православної помісної церкви.
Найактивніших і ініціативних віруючих кореспондент «НГ» зустріла у стін Київо-Печерської лаври. В суботу вони чекали прибуття Патріарха Олексія II з плакатами: «Ми залишаємося в лоні Російської православної церкви!», «Росія, Україна, Білорусь – це Свята Русь», «Автокефалія – шлях у пекло». Від бесід з журналістами прихожани відмовлялися, але з уривків бесід можна було зрозуміти, що їх турбує питання про створення в країні єдиної Української помісної православної церкви, прихожани РПЦ з «розкольниками» об'єднуватися не хочуть.
Тим часом тема об'єднання православних рефреном звучала і під час всіх святкових богослужінь, і в ході зустрічей і переговорів, які провів Вселенський Патріарх в Києві, і на урочистому прийомі, який влаштував з нагоди приїзду Варфоломія I Віктор Ющенко. Представники невизнаних українських Церков пояснили «НГ», що Вселенський Патріарх зацікавлений в об'єднанні, бо розкол і між церковні склоки в Україні приводять до відходу прихожан в Греко-католицьку та протестантські Церкви. За даними Мінюсту, зараз з 33 тисяч зареєстрованих в Україні релігійних общин на православні Церкви припадає лише половина. Зміцнення позицій країни в православному світі обіцяє дивіденди і оточенню Ющенка, і Константинопольському Патріархату. В суботу український лідер попросив у Вселенського Патріарха благословення на створення єдиною Помісною, тобто національною, Церкви.
Цікавий нюанс полягає в тому, що на час святкувань з інформаційного простору зникла прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. В п'ятницю вона обнародувала коротке поздоровлення віруючим, позбавлене навіть натяку на особисте відношення Тимошенко до між церковної ситуації. А в неділю прем'єр напучувала українську олімпійську збірну. Одночасно Тимошенко займалася ліквідацією наслідків урагану в Західній Україні. Співробітники прем'єр-міністра, з якими спілкувалася кореспондент «НГ», відмовлялися пояснювати, чому Тимошенко ігнорує такі масштабні торжества.
«1020-річчя – це надумана дата! Церква завжди відзначала роковини раз у 25 років. Нинішнє свято знадобилося Ющенку по політичних причинах: щоб балотуватися в президенти, йому потрібно створити єдину Православну церкву. Чим не історична місія? Хоча це навряд чи допоможе.» – поділився думкою чиновник з урядових структур. До речі, Вселенський Патріарх, що є громадянином Туреччини, в щільному графіку київських торжеств знайшов час для відвідин дипломатичного представництва своєї країни. Українські ЗМІ повідомили, що там Варфоломія I чекав посол США в Україні Уїльям Тейлор.
На цій підставі представники Московського Патріархату роблять висновок, що Вашингтон підтримує Ющенко в прагненні створити в Україні єдину Церкву, підпорядковану Вселенському Патріархові. Супротивники Юлії Тимошенко в неофіційних бесідах допускають, що це і є одна з причин відсутності прем'єра на святі. За їх словами, Юлія Тимошенко, що зробила в своїй майбутній президентській передвиборній кампанії ставку на сприяння Москви, не бажала сваритися з Московським Патріархатом, який зусиллями соратників Ющенка був відсторонений від організації торжеств. Крім того, нібито заплановане на осінь об'єднання, як говорять представники Партії регіонів, «може перетворитися на політичну заваруху», в якій Тимошенко передбачливо не хоче брати участь.
Взагалі ні представники Церков, ні влада не уточнили, як може відбутися об'єднання. Очевидно, що ні Москва, ні Константинополь не мають наміру поступатися один одному своїми пріоритетами в Україні. Віруючі, давно вороже настроєні один проти одного, але на час свята заспокоєні міліцією, теж можуть виступити проти, як тільки справа дійде до об'єднання. «Коли» і «на яких умовах» – ось два головних питання, які обговорювалися за лаштунками свята.
Джерело: “Независимая газета» (Росія) 28.07.2008 р.
КОМЕНТАР:
Нам зрозуміла позиція російських ЗМІ щодо тлумачення складної між церковної ситуації в Україні. Майже всі ці ЗМІ за дорученням Кремля скрізь шукають «ворожу (переважно американську!) руку», тенденційно та однобічно надають читачам факти, підміняють поширені поняття та назви тощо. Немає часу доводити це зараз на прикладі цієї статті, але це є очевидним для кожного свідомого українця. Крім того, досить показовою (негативною – на мою думку) є позиція нашого керівника уряду Юлії Тимошенко, яка не брала участі в цьому важливому (для створення Єдиної помісної Церкви) православному святі в Україні.
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
У нас є причини для скромного прийому Олексія II
Україна відсвяткувала 1020-річчя Хрещення Русі. У неділю відлетів додому Вселенський патріарх Варфоломій, якого в Києві зустрічали з королівськими почестями. Вчора нашу столицю залишив і патріарх Московський і всієї Русі Олексій Другий. Залишив раніше запланованого часу, натякнувши на нешанобливе ставлення української влади. Після недавнього візиту двох патріархів до Києва у журналістів, пастви та священства залишилося дуже багато запитань. Ми вирішили поставити їх політологові Вадиму Карасьову, не публічному радникові голови Секретаріату Президента.
Вадиме Юрійовичу, як ви вважаєте, чому патріарх Олексій не поїхав до Донецька, як планував з самого початку?
Я думаю, що для цього є дві причини. Перша: політико-релігійне перенапруження свята, пов'язане з прибуттям патріарха Варфоломія та неприховані спроби українського керівництва сформувати на території України національну помісну церкву. (А це, до речі, шістнадцять тисяч православних парафій, у той час, як вся РПЦ з урахуванням закордонних має двадцять дев'ять тисяч парафій). Зрозуміло, що з утворенням Української помісної церкви Москва втрачає функції вищого церковного центру, і втрачає вплив на наших людей. Друга причина: нервова напруга патріарха Олексія. Адже він людина немолода, було видно, що він погано почувається, що виступає вже на межі фізичних можливостей. Тим більше він чудово розумів, яка релігійно-церковна драма розігрується на підмостках свята Хрещення Русі. І, звичайно, ця драма вимагала від патріарха максимальної мобілізації фізичних і психологічних сил. Тому їхати до Донецька в такому стані було безрозсудно з медичного, та й з не медичного погляду. Тим більше, що драма розігрувалася в Києві, а не в Донецьку. Що б дав цей візит до Донецька?
Патріарх Олексій міг би показати, як паства зустрічає його на Сході...
Його і тут непогано зустрічали. РПЦ подбала і ввезла в столицю під виглядом конфесійного туризму прихильників патріарха Олексія. Серед багатьох людей, які приїхали зі Східної України, далеко не всі їхали за пастирським благословенням його Святості. Просто є люди, яким РПЦ ближча, ніж ідеї автокефалії. Людей було багато, плюс концерт на Хрещатику пом'якшили патріархові гіркоту розчарування від того, як його зустрічала влада. До того ж люди втомилися. І візит до Донецька мав би вузько локальне значення. Тому витрачати на нього сили, час було нерозумно. А паства з Донецька – люди лояльні, вони покірливо чекатимуть його й наступного разу.
Росія звинуватила нас в нешанобливому ставленні до патріарха Олексія. І хай офіційна Москва завжди чимось незадоволена, але цього разу, якщо чесно, чому справді Секретаріату було не надати патріархові готель, охорону, і супровід?.. Мав бути мінімальний «диппакет», тим більше, що патріархові Варфоломію такі почесті виявлялися.
У мене є два пояснення на ці ваші претензії. По-перше, РПЦ не бідна церква. У неї величезні приходи, на відміну від патріарха Варфоломія, у якого є невеликий райончик в ісламському місті Стамбул. У Вселенського патріарха немає стільки віруючих, і таких жертвуючих корпорацій, як у патріарха Олексія. І змагатися щодо забезпечення з РПЦ патріарх Варфоломій не міг. І тому держава вирішила витратити на того, хто справді цього потребує. Я не думаю, що патріарх Олексій цього потребував, і тим більше просив про це. А друге пояснення: Константинопольський патріарх – наш пріоритет, ми орієнтуватимемося на нього. Тому тут йому всі почесті. Наш пріоритет - не російське православ'я, а європейське православ'я, символічним утримувачем якого може стати Константинопольський патріархат.
Яке в Європі може бути православ'я? Одна Греція, і нечисленні приходи в інших країнах. Там же католики.
Саме так. Ющенко хоче, щоб Україна була країною, яка представляє європейське православ'я. І, продовжу думку, він хотів дати зрозуміти Московському патріархові, що так буде і надалі. І, можливо, Ющенко хотів посилити психологічний розрив, що намітився. Перша зустріч Президента і патріарха РПЦ. Спостерігачі кажуть, що Президент триразово розцілував високого Константинопольського гостя, а патріарха Олексія - ні. А я спостерігав цю картинку багато разів по телевізору, Ющенко мав намір при зустрічі поцілувати його Святість Олексія, але сам патріарх не прийняв цей жест, немовби зупинив його.
Лідер Партії регіонів Віктор Янукович зустрівся з патріархом Варфоломієм. Я думаю, що Віктор Янукович міг би знайти аргументи для патріарха Олексія, щоб той не скасовував поїздку до Донецька. Але він не знайшов або не шукав. Можливо, Партія регіонів захотіла зіграти в цю велику геополітичну церковну гру на боці Ющенка?
У Партії регіонів немає гри за визначенням. Вони не вміють грати в тривалі, такі делікатні, з різними прошарками, підтекстами, ігри між церквами, як це робить Ющенко. Партія Регіонів іде за інерцією, і поки що не має чітко визначеної лінії щодо помісності. Я думаю, що група депутатів, пов`язаних з Герман, є прихильниками помісності. Є група Горбаля, який багато в чому компенсував програшну для РПЦ ситуацію з візитом патріарха Олексія. А є ті, кому на все начхати, для них головний золотий тілець.
Я думаю, що українська еліта всіх політичних сил звикається з думкою, що в Україні буде єдина національна помісна церква. Це духовна і психологічна гарантія суверенності еліт. Вони думають не про суверенітет держави, а про свою суверенність. Оскільки якщо буде конфесійна суверенізація України, то еліта виграє, незалежно від того, права вона чи ліва, зі Сходу чи Заходу. Тому що мати свого єдиного патріарха, це означає мати можливість завжди на нього спертися. Подивіться, скільки зробила російська церква для Єльцина і для Путіна. Що тут поганого, якщо церква єдина з державою? Ющенко показав, що він уміє це робити тонко і грати в довгу гру. Утім, будь-яка влада, респектабельна і прагматична, говоритиме про те, що Українській церкві пора подумати про більшу автономізацію, про помісну церкву. Тому що це безпосередньо кореспондується з формуванням національного суверенітету, і суверенних основ нації.
Здається, ви частково маєте рацію, а частково - ні. Я говорила з представниками київської митрополії, здається, багато священиків ображені таким прийомом для його Святості Олексія. І, якби у Ющенка були церковні радники з-поміж священнослужителів УПЦ, багато речей можна було пом'якшити, організувати інакше.
Вважаю, що Президент думає так: створення єдиної національної, помісної церкви та міжконфесійні відносини дуже серйозна справа, щоб доручати його тільки церковним діячам. Тому йому не потрібна велика кількість церковних радників.
Гаразд, припустімо, невизнані церкви України отримають омофор Константинополя. Це все одно не помісність, це просто інша юрисдикція. Ви вважаєте, що отримати повну автокефалію з рук Константинопольського патріарха буде легше, ніж від Москви?
Ну, звісно, легше. Константинополь - це просто духовний вплив. А РПЦ підтримується всією потужністю Російської Федерації, і геополітичною, і енергетичною і торговельною. Росія - це держава світового рівня. Тому одна справа - Константинопольський патріарх, який є носієм переказу, канонічності та якщо хочете, духовного бренду. Він може передати нам канонічність, духовний бренд. Але фактично це переорієнтація українського православ'я з північного, російського православ'я на європейське. Європейське православ'я - це Візантія, це східна гілка християнства, безпосередньо пов'язана із західною гілкою християнства. Змоделюйте ситуацію. Ну, припустімо, Константинопольський патріарх дає омофор. На території України - дві православні церкви і обидві канонічні. Яким би був сценарій? Ви вірите, що єпархії, парафії та монастирі УПЦ рушили б до майбутньої Церкви Константинопольського патріархату?
Поки що рано говорити про це. Але задумано добре. Повернення до візантійської традиції, а також юридична та канонічна єдність з Константинопольським патріархатом. А де-факто церква була б помісною. В Україні були б дві церкви, але першість була б за національною церквою. І поступово робота конфесійних спільнот зробила б свою справу, і ми прийшли б до єдиної національної церкви.
Мені доводилося чути про те, що багато священиків з УПЦ КП не хочуть під Константинополь...
Справа не в організаційному моменті, а в духовному, в сакральній вертикалі. Наші еліти, щоб відірватися від Москви, почали говорити про вступ до ЄС. Нам до ЄС ще далеко, це шлях складний і тривалий, але наша орієнтація заявлена. Про це знають на Заході, на Сході, на півночі, ми не повернемося до Росії. Так і тут. Ми говоримо: Константинополь, а це означає, ми не орієнтуємося на Москву. Ми створюємо національну помісну церкву.
Місцезнаходження:: Одеса - Бугів (окупаційна назва Ільічьовск) Повідомлень: 194
Єпископ Євстратій: «Не можна говорити про незалежність України, поки православна церква управляється з Москви»
Цього року Україна відзначає 1020-ліття Хрещення Київської Русі. Президент України надіслав запрошення взяти у ньому участь главам усіх помісних православних церков світу, оскільки Віктора Ющенка не залишала надія помирити всі гілки церкви.
25-27 липня у Києві пройшли офіційні святкування. Вселенський патріарх Варфоломій I та Московський патріарх Алексій II спільно провели богослужіння на Володимирській гірці.
Ієрархи Київського патріархату на святкуванні не були присутні. Святкування пройшли тихо, мирно, без ексцесів.
Після закінчення візиту в Україну Вселенський Патріарх Варфоломій I заявив, що вітає об'єднувальні тенденції в українському православ'ї. Водночас представники Московського патріархату заявили, що Константинопольський і Московський патріархи вже домовилися разом будувати єдину православну церкву в Україні. Проте Президент України Віктор Ющенко упевнений, що в «осяжній перспективі» - створення в Україні єдиної помісної православної церкви.
Про перспективи створення єдиної церкви і тонкощі святкування в Україні дня Хрещення Русі ForUm запитав у прес-секретаря УПЦ Київського Патріархату єпископа Євстратія (Зорі). - Як Ви оцінюєте візит в Україну Константинопольського патріарха Варфоломія I?
- Ми позитивно оцінюємо цей візит. Вперше за багато сторіч глава Константинопольської церкви, яка є церквою-матір’ю для України, відвідав Київ. Це позитивна ознака того, що проблеми, які існують у зв'язку з її розділенням, в українській церкві перестають бути внутрішніми. Вони виходять з поля виняткового інформаційного контролю з боку Російської церкви. І стають проблемами, які мають розв’язувати всі православні церкви разом, оскільки досі (останні майже 20 років) Російська церква намагалася видавати ці проблеми за свої внутрішні. Але жодної конструктивної пропозиції щодо способу розв’язання цих проблем вона не дала. У той же час з боку Вселенського патріарха Варфоломія ми почули і занепокоєння цією ситуацією, і готовність надати посильну допомогу, і підтримку при вирішенні цих питань. - Чи виправдав візит Константинопольського патріарха очікування Віктора Ющенка?
- Я не можу сказати, які були очікування Ющенка. Щодо власних вражень можу сказати, що повною мірою цей візит виправдав ті оцінки і очікування, які були на нього покладені. Ми розуміємо, що, враховуючи неймовірний потужний тиск з боку МП і політичних, і державних сил, які за ним стоять, на Константинополь, більшого чекати було складно.
Що стосується заяв самого Московського патріархату, то це спроба видати свою поразку за перемогу. По-перше, Московський патріархат взагалі не хотів бачити патріарха Варфоломія на святкуванні у Києві, і він до останнього моменту намагався так чи інакше або зірвати або знизити статус цього святкування. Не дивлячись на це, вся програма візиту патріарха Варфоломія була виконана. І Московський патріархат не зміг жодним чином протидіяти цьому. - Чому все-таки Київський патріархат не був присутній на святкуванні Хрещення Русі?
- Київський патріархат був присутній на святкуванні. Наприклад, якщо взяти Софійську площу, то там більше ніж три чверті присутніх на площі були наші віруючі і духівництво. Київський патріархат – і священики, і миряни - незримо присутній, тому що так чи інакше всі учасники цих заходів думали і згадували про нього. Мабуть, у цьому сенсі він був, напевно, одним із основних учасників подій. Те, що наші ієрархи безпосередньо не були присутні на цих заходах, це було винятково наше рішення, і його ми прийняли, тому що не хотіли зриву Московським патріархатом державного святкування. Оскільки з боку Московського патріархату було висунуто чітку вимогу у формі ультиматуму: якщо на цих святкуваннях будуть присутні представники Київського патріархату, вони просто зірвуть весь план святкових заходів. І для того, щоб не перетворювати свято на скандал, ми вирішили утриматися (на рівні ієрархів) від участі у цих святкових заходах. Але це не означає, що наша церква повністю була відсутня. Якби наших віруючих не було на цих заходах, то вони були б, напевно, майже безлюдні.
- Чи не є ця релігійна проблема останнім важелем Росії для впливу на Україну?
- Безумовно, вплив на церкву з боку Росії – це серйозний спосіб впливу на внутрішню ситуацію в Україні, тому що церква доходить до кожного серця, до душі людини. І ми бачимо, як останніми роками Росія намагається використовувати у своїх інтересах те, що Московський патріархат стоїть на чолі частини церкви в Україні.
Ще багато років тому закордонні фахівці заявили, що не можна говорити про повний суверенітет і незалежність України, поки православна церква України управляється з-за закордону. Це найбільша конфесія в Україні, і те, що відбувається в ній, безпосередньо відбивається на суспільстві.
- Чи зацікавлений Митрополит Володимир у помісній церкві?
- Мені складно сказати, чи зацікавлений безпосередньо Митрополит Володимир у помісній церкві, але в тому, щоб мати більше незалежності у своїй діяльності, він дійсно зацікавлений. З іншого боку, необхідного розуміти, що ні митрополит Володимир, ні керівництво УПЦ МП не є незалежними. З одного боку, Москва їм виявляє свою повагу і добре ставлення, а з іншого - чинить постійний тиск. На останньому архієрейському соборі УПЦ у Москві патріарх Алексій побажав, щоб зміни до статуту УПЦ МП, які були внесені півроку тому, затверджував синод у Москві, хоча у такому затвердженні немає необхідності, згідно зі статутом і самої Російської церкви, і УПЦ МП. Тобто вже публічно пробують обмежити права церкви Московського патріархату в Україні. В ідеалі, я думаю, більшість із УПЦ МП хотіла б, щоб в Україні була одна церква зі статусом помісної. Але вони не можуть це висловлювати вголос, особливо коли у них є приклад нашого патріарха Філарета, якого переслідували за прагнення створити автокефальну церкву.
- Чому всі почесті під час святкування віддали Варфоломію, а Алексія II зустріли набагато скромніше?
- Згідно з православним диптихом, перше місце серед православних патріархів світу займає Вселенський патріарх Варфоломій I, а п'яте - Патріарх Московський. І це пояснює те, що патріарха Алексія зустрічала третя особа в нашій країні, голова Верховної Ради. Нічого неприйнятного і, як коментували у Московському патріархаті, принизливого я у цьому не бачу.
Тим більше Московський патріарх – це керівник релігійної організації, а не державної установи. Мені було дивно і неприємно читати коментарі про те, що не так прапори повісили при зустрічі Алексія. Якби апостоли звертали увагу на такі речі, то християнська церква не відбулася б ніколи. Як можна говорити про те, що пастиреві заважають прибути до своєї пастви тим, що йому прапор не підняли або не за таким протоколом зустріли, на який він сподівався? Це приниження для церкви - виставляти такі речі на показ і навіть їх коментувати. Патріарх, насамперед, пастир, а не церковний чиновник, тому йому протокол має бути абсолютно байдужий.
- У МП стверджують, що православні віруючі підтримали єдність з Російською православною церквою, скандуючи «Алексій - наш патріарх».
- Якщо натовп із півтисячі екзальтованих людей щось скандував, то це знову-таки приниження для всієї церкви, оскільки богослужіння - це не футбольний матч. Віра у Бога не повинна виділятися проявами футбольного фанатизму. Тому представникам Московського патріархату потрібно було не хвалитися цим, а навпаки наставляти своїх віруючих поводитися як віруючі, а не як футбольні фанати.
- Як Ви вважаєте, чи має право Президент України Віктор Ющенко втручатися у церковні справи?
- Розділення православної церкви відбулося в Україні не за релігійними мотивами і не релігійними діячами. Це розділення було спровоковане ззовні, причому спецслужбами колишнього Радянського Союзу, які у той час стали спецслужбами Росії. Вони намагалися зберегти хоч би щось із старої радянської структури, зокрема, структуру Московського патріархату, щоб через неї впливати на незалежні держави. Саме вони спровокували це розділення, організаційно оформили його. І зараз релігійної складової у тому, що українська церква розділена, нема. У нас немає розділення ні у вірі, ні у догматах, ні у канонах. Єдина причина розділення – це ставлення до Української держави. Ми бажаємо, щоб Україна була незалежною, а Московський патріархат – щоб Українська держава стала частиною Росії. І у цьому дусі Московський патріархат діє в Україні.
Що стосується Президента, то я здивований, чому представники Московського Патріархату хвалили Путіна за те, що він сприяв об'єднанню Російської православної церкви за кордоном з Московським Патріархатом, і говорили, що його внесок величезний, що він відновив єдність Російської церкви. І не йшлося про те, що Путін втручається у церковні справи.
А коли Президент Ющенко значно обережніше, більш відсторонено від цих питань просто говорить, що повинне бути об'єднання, вирішення цієї справи на користь України, то вони піднімають галас, що Президент не має права втручатися у церковні справи. Виявляється, що російському президентові – це можна і навіть похвально, а українському – ганьба.
Портал Українців Одещини Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове. Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.