Місцезнаходження:: Одеса - Бугів (окупаційна назва Ільічьовск) Повідомлень: 194
ВІД ДЕРЖИМОРДИ ЦАРСЬКОГО ДО БОЛЬШЕВИЦЬКОГО
Недавно я вказував вже на двох авторів, англійця Флєчєра і німця Штадена, які змалювали образ Росії кінця 16 віку, що так живо нагадує сучасну большевію. Згадав і про Достоєвського, як про візіонера большевизму. Тут займуся другим таким візіонером, якого в Росії забувають, а за кордоном не знають. Це Салтиков-Щедрин, сатирик доби Олександра II, у якого за фейлетоно-гумористичним стилем криється не одна глибока соціологічна думка. З його творів ясно видно, що психологічне коріння большевизму було міцне вже в царській Росії, в її еліті. В своїх — нехай і пересаджених — профілях царських адміністраторів ("Помпадури і помпадурші"), — малює Щедрин типові портрети білих московських "держиморд", які різко нагадують "держиморд" червоних. Сатирик, з нахилом до карикатури і пересади, Щедрин цією пересадою, мов побільшуючим склом, відкривав саму душу москаля-правителя, великого і малого. Звичайний "обиватель" російський, пересічний "гражданін", — так пише (за Щедриним) про губернатора царського: "Ми навіть не знаємо, чи надовго він лишив нам життя; та твердо знаємо, що життя можливе для нас тільки під однією умовою: щоб ми зобов'язалися ежемгновенно і неукоснітєльно трепетать"... Чи ж це не блискуча формула життя кожного совєтського "гражданіна" і під червоними губернаторами? Щедрин бачив, що отарно-ординський устрій царської імперії веде до соціалізму. Ось два царські "урядовці для особливих доручень" (при губернаторові), Рудин і ВОЛОХОВ, вигадали "теорію відродження Росії - через соціялізм, здійснюваний потужною рукою адміністрації"... І хіба ж не в цьому суть сучасної большевицької системи? Другий "геніяльний вождь" царської Росії вигадав вкрити Росію соціялістичними фаланстерами: "адже ж були в Росії спроби фаланстерів у формі "воєнних поселеній" (ген. Аракчеєва), були ж імпровізовані декораційні селища, дороги, міста (будовані Потьомкіним для Катерини)? Чому ж би тепер не могли бути?" — питається адміністратор Толстолобов. Одним словом, гасло "дайош соціалізм!" уже ворушилося в мізках царських держиморд. Не випадково дає їм Щедрин назвиська літературних типів революціонерів — Рудіна (з Тургенєва) і Волохова (з Гончарова); ніби щоб показати, що в ментальності царських держиморд і кандидатів на держиморд червоних — істотної різниці нема. Що здійснюючи ці "геніяльні" реформи треба було, для фантазії самодурів, ламати й нівечити людське життя, — цим не журилися держиморди. Коли напр. лише для своєї приємности на полюванні такий помпадур принагідно зламав чабанові ребро, то — питає Щедрин — "яких розмірів досягнуть ці помпадурські чудеса завтра?" І перестерігає своїх земляків: "Прозрівайте в майбутнє! А тоді побачите факти, яких ще нема в дійсності, та які без сумніву прийдуть". Жахливі факти його майбутнього, а нашого сучасного, не містилися в головах прекраснодушного інтелігента 19-20 віків: "прогрес" же заповідав поступову "гуманізацію" людства! Та Щедрин ліпше знав душу свого народу і його еліти, знав, що з того зерна виросте. Отарний устрій суспільства, соціалізм, як ідеал, ламання людського Я, як засіб. Як ми вже бачили, ідеологів, пляновців зве Щедрин Рудиними і Волоховими, а виконавців (від М. Гоголя) держимордами. Ці останні "впродовж цілого дня вривалися в приватні мешкання, забирали, що треба, хапали, ловили і "розточали" в дусі московсько-петербурзької традиції. Завважає Щедрин: — "у нас нині, куди не глянь, все П'єр лє Ґрани! Летить, пане, він туди, у своє місце, наче буря, тьма від чола, з посвисту дим і все одну думку думає: зруйную, порозбиваю, на закон ногою наступлю! А ля П'єр лє Ґран, значиться!" І все це, річ ясна, "в цілі відродження країни'', її "прогресу". Пєтєнька Толстолобов теж забажав стати реформатором "а ля П'ер лє Ґран". Думав: "А що, як встругну я штуку, скасую святкування неділі, а натомість запроваджу клоповодство (культуру блощиць)!"... "Йому всяка фантазія в голову може прийти. Вкриє світ фаланстерами, розітне шага на мільйон рівних частин, засіє всі поля перським роменом. А при цім буде як вихор літати з краю до краю, гукаючи: "га-га-га... го-го-гo!" Скільки він речей виверне догори корінням, скільки люду скалічить, скільки добра понищить! А заберуть його нарешті геть, то "замість його другий прийде". Заберуть царя, прийде Сталін. Скільки в цім образі типового самодура московського, фанатичного в своїх божевільних планах, деспота в їх здійсненні! Скільки з ментальности Петра I-го "великого" злочинця і синовбивця! Скільки з тупих і злобних соціялістичних експериментів Аракчеєва, — міністра "ліберального" Олександра І! І скільки з психіки та практики большевицьких сучасних вождів! Вічна, незмінна Московщина! Типовою прикметою такого "прожектора" (плановика) є, що в своїх замотеличених фантазіях він не числиться ні з людьми, ні з жадними перепонами. Коли урядник доносить помпадурові про "препятствія", які зустрічають його "реформи", помпадур відгримує: "а развє вам велено внікать в препятствія?" — "Змилуйтеся, Ваше-ство", мурмотить урядник, — "це ж усе одно, що на камені жито сіяти!" — "Так що ж", — відказує Ваше-ство, — "і посіємо!" — "Та ж жито не виросте!" — "Виросте! А не виросте, так камінь батогами одчухраємо!" Чи не відбивається в цім божевіллі царських самодурів практика совєтських соціалістичних самодурів, які мільйони людей поставили "під стєнку" або засилають на каторгу за те, що не вміли ті мільйони виконати наказу "геніального" вождя виростити жито на камені або зібрати замість пуда сто пудів? Чи не маємо тут до діла з незмінною психікою московського тирана-туподума тоді й тепер? Другою головною прикметою щедринських помпадурів було: бажання силою ощасливлювати людність, проти її волі. Один з них дає таку рецепту для здійснення великих "реформ": "такі речі треба робити таємно від них (від мешканців), щоб вони не оговталися... Вони ж самі не знають, що їм корисне", (це знають лише помпадури!). "Такого роду реформи найкраще виконувати з допомогою поліції, проти їх бажання"... Ось з якої психіки родилися "реформи" і білого, і червоного царату... Соціалізм, насаджений "з допомогою поліції"! — це ж ідея червоної Москви! Хто не годиться з такою системою, для того є особливий спосіб заохочення, який у Щедрина носить назву — "фюіть!" Шах перський так формулює (у російського сатирика) свої враження про Росію: "Там у Росії політик — жаме! (ніколи), ур-ра тужур! (все), Е пюї! (а потім), коли не згідні — гайда!" тобто "фюіть"! — "ти ось сидиш тепер у себе в хаті, коли нараз — фюіть! — і ти вже тисяча верстов від твого домашнього вогнища, від твоїх звичок, приятелів"... Чи тепер інакше? Провидів Щедрин і руїну всього життя, яку несла з собою "реформаторська оприччина", найважніше призначення головних помпадурів було в фаталістичнім нахилі все обертати в пустелю, з повним нерозумінням наслідків, які може потягнути за собою така реформа — запровадження зовнішнього "порядку". Тому, пише сатирик, і довела вона, наприклад, на селі, що "крім порядку нічого в господарів не лишилося: де було жито — там порядок; де худоба всяка була — і там порядок, і де навіть гаї росли — і там завели порядок". Це нагадує вірш А. Толстого (не совєтського блюдолиза, а другого) про царя Івана: "Характером нє мягок, І нравом бил нє тіх, Завйол такой порядок, Хоть шаром пакаті!" Щоб так правити народом, мусіла бути особливого перекову правляча кліка. Вона й була такою (поки не охляла) за царату, є також і нині. Ось, за Щедриним, "вірую" одного з цих держиморд: — "Ти — чоловічок простий", говорить до звичайного "гражданіна" держиморда. — "Кроку без того зробить не можеш, щоб пєрмєтє (дозвольте) не сказати... А наш брат, опричник, на все мусить бути приготований: і в багні втопитися, і від меча згинути, і від полум'я вогненного згоріти. В нашім фаху ти обачністю та очікуванням нічого не візьмеш. Жест мусиш мати вільний, широкий, щоб і в далину сягав, і впоперек хапав, і вглиб і вгору рвав і метав... На що тут жінка?" — На що домашнє вогнище, все особисте? Ось що бачив на дні душі царського опричника Щедрин! Це саме лежить на дні душі й червоного опричника. Не дурно большевики різунів і держиморд Івана Лютого називають "прогресивним військом опричників". Той самий ментальний тип. Це бачив і другий російський автор доби двох останніх царів, Амфітеатров. В однім романі писав: "червоному, в петербузькім тумані, властиве мінятися в рожеве, а рожевому у брудно-сіре. Червоний прапор в Росії, з подиву гідним приспособлюванням, перефарбовується і перекроюється на шинелі держиморд. А на сірих поліційних царських шинелях бувають червоні лацкани"... От-ті червоні "лацкани" не лиш на шинелях, а на мізках царських опричників 19 віку й їх бачив віщим оком Щедрин. Як Достоєвський бачив наперед, як з червоного прапору шитимуть шинелі червоним держимордам "савєтскаго союза", як червоний большевик обернеться в чорного опричника. Щедрин був сатириком, і йому закидали пересадність. Деякі його портрети виглядають на шарж, на карикатуру. Але карикатура часто відслонює нам такі укриті риси портретованого, які інакше не побачити. Він малював риси обличчя майбутнього червоного опричника "ім Верден" (в ставанню) риси, яких воно поволі набирало за його доби, взоруючись на опричниках царя Івана і Петра. Відповідаючи критикам, Щедрин писав, що описував він не "осязаємую" дійсність, а іншу — "таку ж реальну, але яка рідко вибивається на зверх, дійсність, яка має не менше право на те, щоб її визнавати за дійсність, як і та звичайна дійсність, конкретна, що б'є в очі кождому". Та друга, його дійсність, — "любить ховатися". Це ті "укриті готовості, які криються в людині". Це — риси характеру, напрям, устремління в потенції, з яких, як з жолудя дуб, виросте колись те, що нині невидиме сучасникам. Не раз його помпадур лише в фантазії, в мріях, плекає якесь безумство. "Та стережіться!" — каже Щедрин — "завтра йому сприятимуть обставини і він таки довершить те, про що колись мріяла його таємна думка". Ті укриті думки московської "еліти", і старої, і грядучої, її незмінну психіку, оте психічне багно, в якому завжди водитимуться чорти, і доглянув Щедрин задовго перед упадком царату, передбачаючи прихід "еліти" червоних держиморд, — Лєніних, Сталіних, Вишинських. На жаль, рідко хто з українців доглядів — перед 1917 роком — в грядучій "свобідній Росії" перемальовану на червоно стару царську оприччину; рідко хто розумів сенс "одвічної Московщини", вдачу її кожноразової "еліти", її незмінного ординського "ідеалу" життя, який з месіянським маняцтвом, брехнею і мечем, хоче Москва накинути світові. І ще одна увага: Щедрин наділяє душу "нашого брата опричника” двома важними для успіху їх діла рисами. Перша — це чортівська відвага, погорда до вигід життя і свідоме приймання ризику своєї одчайдушної карієри (готовість і "від меча загинути, і в полум'ї згоріти"). Тому вони й беруть за чуба тих крутіїв, які "без пермете й кроку зробити не можуть". Тому протиставитися тим "опричникам" Москви може Україна не скорше, аж відновить в собі духа стародавньої варяго-руської і козацької України: коли розбійничій очайдушности москаля протиставить буйний розмах Запоріжжя, його погорду до життя і земних благ, його ідеалізм і замилування до таких "абстрактних" річей, як слава і боротьба за віру й отчизну, і аскетичний дух старих Русичів. Березень, 1951
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
Чи стане Сибір 52-м штатом США?
«Известия» продовжують дискусію «Російський проект: яким йому бути» про історичну долю Росії, її місці в сучасному світі, можливості і шляхах подолання проблем. У п'ятницю в бесіду з оглядачем Сергієм Леськовим вступає заступник директора Інституту прикладної математики Георгій Малінецький, область інтересів якого полягає в математичному моделюванні майбутнього.
…Келдиш, Королев і Курчатов добивалися успіху не тому, що купалися в грошах. Вони приходили до керівництва з важливими для країни проектами. Влада ставить завдання, коли звучать гідні пропозиції і є люди, які готові виконати завдання. За 20 років жодного проекту стратегічного масштабу наша наука не висунула. При Сталіні до війни було 128 академіків, а зараз їх більше п'ятисот. Залишилося дочекатися, коли кількість перейде в якість. Важко не погодитися з нашим колишнім прем'єром Віктором Зубковим: грошей більше ніж ідей, і більше ніж людей, здатних на крупну справу. Немає зараз мрії, немає бажань, немає відчуття часу.
...К міркуванням про фундаментальний переворот (нанотехнології) можна відноситися з гумором або із сумом. Якщо немає чіткої мети, то, боюся, кожен розумітиме проект по-своєму, і врешті-решт вийде розпилення грошей в чистому вигляді. У інших країнах до подібних ініціатив відносяться серйозніше. Національний план в Японії припускає появу 100 нових технологій, які дозволять до 2030 року країні піти у відрив. По світовому досвіду, нанотехнології знаходять застосування при створенні матеріалів, в мікроелектроніці, в біотехнології, які в Росії зруйновані майже повністю. Нанотехнології - це гостра приправа, коли немає основного блюда. Не вийшло б з цим проектом, як заведено: галас, плутанина, пошуки винних, покарання невинних, нагородження непричетних.
… Не тіште себе ілюзіями - до висновку про катастрофу пришли багато крупних дослідників. Основоположник моделювання світової динаміки Джон Форестер передбачив колапс економіки зі скороченням населення, різким падінням якості життя, розвалом промисловості до 2050 року. Багато дослідників уточнюють цей сценарій, але не відкидають його. У кризу неухильно занурюються всі світові центри сили, і Росія, яка залежить від них, не зможе залишитися осторонь. В ІПМ командою професора В’ячеслава Єгорова запропонована модель, яка дозволяє вийти з кризи шляхом створення двох гігантських галузей промисловості. Одна - переробка відходів, порівнянна за об'ємом з світовим ВПК. Друга - рекультивація виведених з обороту земель, порівнянна з світовим транспортним комплексом. Але якщо за 15 років галузі не будуть створені, колапсу світової економіки не уникнути.
…У СРСР була друга економіка світу, високий рівень соціальних гарантій, ефективні силові структури. Але це не запобігло розпаду держави, який президент Росії назвав найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття. Не вистачало обґрунтованої моделі розвитку суспільства. Якщо прогнози пропонувалися, їм не довіряли. При Горбачові в Інституті системних досліджень академік Віктор Геловані методом комп'ютерного моделювання розрахував шляхи розвитку СРСР. Країна могла вибрати технологічний шлях, зробити прорив в постіндустріальне майбутнє та залишитися світовим лідером. У 1985 році завдяки високому рівню освіти перед нами були відкриті двері в казку. Це частково реалізувалося в країнах радянського блоку. Описувалися і самі програшні моделі, аж до розпаду СРСР в 1991 році - країна пішла саме цим гіршим шляхом. Горбачов вибрав ірраціональне «нове мислення» з утопічними уявленнями про Росію. «Загальнолюдські цінності», як їх трактували «виконроби перебудови», - це повна нісенітниця, бо кожна цивілізація бореться за те, щоб її цінності сприймалися як загальнолюдські. Цінності Росії такі: духовне вище за матеріальне, загальне вище за особисте, справедливість вище за закон, майбутнє важливіше за сьогодення і минуле.
…Якщо Росія не бажає бути стертою з політичної карти світу, потрібні понад зусилля всього народу і прорив в постіндустріальне суспільство, побудоване на інноваціях. Інакше наша продукція залишатиметься не конкурентноздатною і «трубу» у Росії просто відберуть. Ключове значення має формування образу майбутнього. Життєво важливо навчитися робити те, що ми можемо робити, краще за інших. Індія на експорті програмного забезпечення заробляє в рік $40 млрд. В 5 разів більше, ніж ми на озброєнні, хоча наші програмісти на голову сильніше! Але у нас як і раніше інтелект не в шані, і, як наслідок, немає мозкових центрів по проектуванню майбутнього. Лише останнім часом зроблені спроби намітити довготривалі цілі.
…Такий проект реалізували у Фінляндії, коли в період жорсткої кризи була створена Nokia, світовий лідер в мобільному зв'язку. Є сценарій масштабніший, реалізований в США президентом Рузвельтом, який витягнув країну з Великої депресії. Сьогодні боротьба між цивілізаціями йде не тільки у сфері економіки, але і у сфері цінностей та уявлень про майбутнє. Як говорив Сенека, для корабля, порт призначення якого невідомий, немає попутного вітру. У нашому інституті на основі динамічної теорії інформації був зроблений геополітичний прогноз для Росії на 2030 рік. Якщо справи йтимуть так, як йдуть, за інерційним сценарієм, то і без зовнішнього втручання вірогідний розпад Росії на зони впливу інших цивілізацій. Далекий Схід розділять Китай і Японія. До Америки відійдуть Камчатка, Чукотка і Сибір. У європейській частині з'явиться мусульманський анклав і Північно-західне утворення. Це узгоджується з прогнозами, які виконані ЦРУ, де Росія розглядається як зона кризи і нестабільності. Деякі американські дослідники передрікають розпад Росії на 5-8 держав протягом 10-15 років. Втрата життєвої активності значної частини населення - важливий параметр цього сценарію. Інший варіант - самоорганізація на рівні еліти пострадянських республік і розуміння необхідності тісного союзу, виділення загальної сфери відповідальності. Природно мати друзів близько, а ворогів далеко, а не навпаки. Може виникнути новий конфедеративний союз навколо Росії. У іншому сценарії відбудеться самоорганізація знизу, але їй управляти складно із-за безлічі чинників, що породжують соціальну нестабільність. Не виключена жорстка зміна еліт, революційні потрясіння. Якщо прикласти понад зусилля, можна відновити на євразійському просторі історичну спільність - радянський народ з як і раніше бажаним типом життєвого влаштування. Про це говорять опитування німецьких соціологів: самими непопулярними політиками за сторіччя в Росії є Єльцин і Горбачов, а найпопулярнішими - Путин, що нормальне для діючого лідера, Сталін і Брежнєв.
…Чому ви ігноруєте попередження економістів про перегрів економік Росії і США, стрімке зростання цін на нафту і продовольство? Чому забуваєте початок XX століття, коли Росії і миру обіцяли блискучі перспективи? Часто політики заспокоюють народ, як дітей. Але серйозні політики усвідомлюють погрози. Зверніть увагу на те, як новообраний президент формулює своє завдання - ефективно управляти країною в існуючих межах. У цій видимій скромності - свідомість важкого шляху. Росія відстає від розвинених країн все більше - в науці, в соціальній сфері, в структурі економіки. Ми дуже довго витрачали сили на слова, а мир йшов в технологічний відрив.
У 2001 році президент РФ поставив перед Академією наук два головні завдання: моніторинг, прогноз і відробіток методів попередження катастроф, а також розробка механізму переходу від сировинної економіки до інноваційної. Академія вирішувала свої задачі, але завдання президента не виконані. Рим загинув, коли до його стін підійшли варвари, але захищати його ніхто не вийшов - чоловіки були дуже захоплені видовищами. 10 років тому кращі американські експерти розробили модель енергетичного ринку і недооцінили ціни в 10 разів, хоча об'єми споживання вказали вельми точно.
Російське економічне зростання забезпечене зростанням цін на нафту, але за ситуації, коли грошей в світі в 8 разів більше, ніж товарів, цей економічний міхур може у будь-який момент лопнути. Поки нам, немов ледачому студенту з щасливим квитком, невимовно везе. Але, як говорив Суворов, сьогодні - везіння, завтра - везіння, але коли-небудь потрібне й уміння. Сьогодні, якщо в університеті вдасться виростити талановиту людину, то застосування даруванням знайти буде нелегко. Попит на першокласну освіту падає. Я викладаю в колись елітарному МФТІ - з'явився знущальний вислів «фізтех-лайт». Краще працевлаштування нашого студента - часто-густо - в західній компанії.
…Майбутнє - складний функціонал з багатьма змінними. Але необхідне дотримання декількох стратегічних умов: повинна бути заборона на вивіз із країни крупного капіталу, люди повинні забезпечуватися роботою і не впадати в убогість, банківська політика повинна бути направлена на підтримку малого бізнесу, оборонний комплекс повинен одержувати крупні замовлення для підтримки високих технологій, необхідне створення умов, щоб в країні стало вигідно займатися не тільки фінансовими спекуляціями та будівельним бізнесом. Повинен бути скорочений величезний розрив в доходах, а також регіональна диференціація.
…Що стосується інновацій, про які говорять як про рятівний круг, то були розраховані різні сценарії для Московської області, де розташовані десятки наукоградів. По інвестиціях в інновації Московська область знаходиться серед світових лідерів, на рівні Швеції. Але, роздаючи гроші, ми черпаємо воду решетом - віддача мізерна, оскільки промисловість, і це проблема повсюдна, несприйнятлива до інновацій. Існує висока вірогідність загибелі наукоградів і перетворення Московської області в регіон складів, звалищ і спальних районів.
...Демографічні процеси дуже інерційні, щоб виниклі проблеми можна було швидко вирішити навіть самими благими заходами. Дуже важкі помилки були допущені в колишні роки. Виплата допомоги - лише один з багатьох параметрів.Прогноз невтішний - до 2050 року навіть при підвищенні народжуваності і зростанні міграції населення Росії не перевищить 100 мільйонів чоловік. До демографії можна віднести і те, що через 15-20 років покоління бабусь, яке викладає в школах, остаточно піде і замінити їх буде ніким.
...В економіці треба рахувати не тільки гроші, але й основні фонди, і такі «нематеріальні речі», як національний характер. Час на те, щоб піднятися, у Росії є, хоча його небагато. Я не яструб, але повинен привести ще одну оцінку: принаймні до 2015 року наш ракетно-ядерний щит буде в змозі нанести будь-якому центру сили неприйнятний збиток.
Повний текст статті можна прочитати на сайті: http://news.qs.kiev.ua/lenta/news_full.php?id=193819
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
Мусульмани Росії готують ультиматум Кремлю
Голова Ісламського комітету Росії Гейдар Джемаль готує від імені російських мусульман відкрите звернення до нового президента Дмитра Медведєва, в якому викладені п'ять вимог. Сьогодні на прес-конференції в Москві, озвучуючи послання властям, Джемаль дав зрозуміти, що у разі невиконання цих вимог, на Кавказі можуть розвернутися масштабні військові дії, і Росія остаточно втратить частину країни.
За його словами, за останні роки в Росії реалізується доктрина пошуку внутрішнього ворога, на роль якого були вибрані мусульмани. «Насправді було визнано в їх (силовиків) середовищі політологами, що для консолідації суспільства необхідно мати внутрішнього ворога, що це старий дієвий рецепт. На роль ворога оптимальніше за все підходять мусульмани», - заявив Джемаль. Аргументуючи цю точку зору, голова Ісламського комітету Росії звернув увагу, що цей процес за часом співпав із зміною вектора зовнішньополітичної діяльності Росії. «Після 11 вересня був оголошений хрестовий похід на іслам. І Путін вибрав союз з Америкою проти ісламу як гарантію повернення Росії статусу світової держави», - заявив Джемаль.
За його словами, в даний час кремлівська адміністрація веде політику подвійних стандартів по відношенню до мусульман. «Є подвійний стандарт - одна політика «на винесення», призначена для мусульман ззовні. Це конференції та симпозіуми. Інша - по відношенню до мусульман усередині країни, яка не має нічого спільного з благовидними конференціями. Для арабів, малайців, іранців створюється імідж Росії, поверненої до організації Ісламська конференція, ШОС, а всередині йде жорстка обробка доктрини внутрішнього ворога», - заявив Джемаль і додав, що ця практика існує як мінімум вісім років.
«Найбільший після титульної православної російської нації компонент російської цивілізації - мусульмани - піддаються переслідуванню у все зростаючих розмірах. Сотні сфабрикованих справ, по яких відмінявся виправдувальний вирок суду присяжних, множиться список забороненої літератури. Ми всі бачимо, що відбувається в республіках - суб'єктах з титульними традиційно мусульманськими етносами. Там відбувається жорстокий пресинг проти віруючої молоді. Там відбувається фактично узурпація місцевими корумпованими кланами влади, при цьому вони сподіваються на підтримку центру. І сподіваючись на цю підтримку, вони завдають згубної шкоди власному народу, йдуть на пролиття крові. Все це разом утворює обстановку, яка набуває характеру нетерпимості. Це приводить Росію на грань вибуху, нестабільності», - заявив Гейдар Джемаль.
«Сьогодні абсолютно безумовно можна сказати, що широкомовне твердження про те, що озброєний опір розгромлений, що підсумком 8-річного правління Путіна стала перемога над озброєним кавказьким опором - це неправда, м'яко кажучи», - відзначив Джемаль. За його словами, «озброєний опір на Кавказі не тільки існує, воно міцніє і стає не націонал - сепаратистським і параполітичним, як це було у минулому, а політичним та інтернаціоналістським». «Це набагато небезпечніше для Росії, чим зовнішній параполітичний націонал-сепаратизм, якого легко локалізуємо і перемагаємо. Нинішня форма опору є набагато не безпечнішою», - констатував голова ісламського комітету Росії.
При цьому він заявив, що в цих умовах в Росії необхідно принципово міняти формат відношення до мусульман, і з свого боку мусульмани Росії висувають п'ять вимог до влади.
Перша вимога - допустити мусульман в політичне життя Росії. Тобто дати можливість мусульманам повноправно, як самостійній групі, частині російської цивілізації робити вплив на формування як внутрішньої, так і зовнішньої політики, бути мостом між Росією і зовнішнім ісламським світом, - повідомив Джемаль. За його словами, не йдеться про конфесійні партії, а про політичні організації і рухи, які ставлять перед собою завдання, що враховують залучення мусульман в політику і інтеграцію їх в суспільне і державне життя Росії.
Друга вимога мусульман, яку озвучив Джемаль, - вільні вибори в республіках з титульним мешканням традиційних мусульманських етносів. «Вільні вибори необхідні всій Росії, але разом з тим зрозуміло, що вибори мера Рязані вільніші, ніж ті, що можуть відбутися, наприклад, в Кабардино - Балкарії, Інгушетії або Дагестані. Абсолютно зрозуміло, що це різні рівні свободи», - відзначив він.
Третя вимога - допуск мусульман до ЗМІ. Пора припинити порочну практику, при якій ЗМІ є ізольованим майданчиком, який реалізує тільки сигнали, що витікають із вузького елітного круга. Необхідно припинити те, що третирує мусульман, як громадян другого сорту в інформаційній сфері», - заявив Джемаль.
Четверта вимога - перегляд політичних справ по тих очевидних фальсифікаціях, в результаті яких сьогодні безневинні люди тужать в зонах.
П'ята вимога - припинити ганебну практику заборони на мусульманські книги, які мають багатовікову практику богослужіння і є частиною світової цивілізації.
«Ці п'ять вимог ми має намір сформулювати, надіслати відкритий лист до влади від мусульман, і почати кампанію по збору підписів. Ми сподіваємося, що влада, яка стурбована долею Росії, почує наші вимоги, візьме їх до уваги, піде на певні кроки», - заявив Джемаль. «У нас є підстави на це сподіватися, оскільки існують різного роду сигнали та виступи, що новий президент Дмитро Медведєв веде тиху боротьбу з силовиками для лібералізації суспільства. Ми вітаємо такі сигнали. Вони обнадіюють, і ми вважаємо, що не все втрачено. У нас є надія. Як люди, які люблять Росію і хочуть її зберегти, ми зробимо кроки, щоб мобілізувати мусульманську громадську думку на підтримку цих кроків по лібералізації», - сказав голова Ісламського комітету Росії.
«Сама постановка питання та саме це звернення свідчать про те, що мусульмани хочуть бути позитивним і конструктивним елементом в загальноросійській цивілізації. У цьому зверненні полягає добра воля, тому що якби це було не так - досить було б тільки злорадно спостерігати за ходом подій, тому що цей хід подій ні до чого хорошого не приведе», - заявив Гейдар Джемаль.
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
Хто застряг у совці?
Колишні сателіти, представники колись пригноблюваних колоній-республік, щасливі, горді та вільні (до того ж успішні - навіть наші домашні імперіалісти перестали виступати на тему, як пропадуть вони без нашої важкої промисловості та без нашого підбитого в бійці невсипущого ока країни Балтії), ввічливо ставлять питання. Задають вони їх колишнім колонізаторам з метрополії, що давно відстали і ковтають дорожній пил. Вони щиро не можуть зрозуміти, чому Росія так тримається за радянську символіку: за статуї командорів всіх сортів, від чучела в мавзолеї до Сталіних і Дзержинських, за радянський гімн, за червоний прапор, за 9 Травня, за радянські ордени, за пам'ять про СРСР.
Зрозуміти дійсно мудро: адже Росія ці 70 років теж опочивала на цвяхах і на гноїщі, а не на ложі з троянд. Не тільки українців заморили голодом, не тільки чеченців, естонців або кримських татар вантажили в телячі вагони та відправляли на край світу. У ГУЛАГ пішли і російські селяни, і російська інтелігенція. Скрізь: у бутовськіх ровах, в гігантській лефортовській м'ясорубці, що перемелювала тіла страчених, у вічній мерзлоті Колими, на дні Біломорсько-балтійського каналу, на Соловках, в крижаному Білому морі, де топили баржі з російськими офіцерами, - скрізь росіяни мали свою частку, і чималу. Якщо порахувати, так кісточки росіян в цих передчасних могилах в меншині не будуть. "І мене два красиві охоронці повезли з Сибіру до Сибіру" - це Володимир Висоцький сказав про російських людей, про сибіряків.
Так чому ж нам не боляче? Чому ми не стягаємо з тіней минувшини старі борги? Чому ми не зненавиділи своє минуле, не відпирхували його геть, не відірвали з м'ясом, як це зробили ті ж українці, грузини, литовці, естонці, латиші. Адже у нас була своя біла армія, своя історія: Новгород, Псков, Тверь, Київська Русь. Чому ми не шукаємо в ній опори? Україна пригадала Бандеру й Шухевича, а ми могли б пригадати Корнілова, Колчака, Гумільова, Каннегисера, Михайла і Олександра Тверських...
Звичайно, нам не повезло з традиціями. Ординської традиції не було ні в України, ні у балтійських народів. Вони-то і після не були метрополіями в Імперії Зла, і імперських комплексів вони не придбали. Візантійської традиції у малих, компактних, таких, що не мали колоній країн або територій теж бути не могло. "Третій Рим стоїть, четвертому не бувати" - це ж про Москву сказано, не про Київ, не про Ригу, не про Таллін (Ревель). Не може ж бути так, що в Росії вижило тільки потомство чекістів, що зики Гулага й потомства не залишили?
Громадян Росії ламає відчуття страшної фрустрації. Вони повірили в міфи про свою велич, бідні убогі совки. Хто не повірив - той по СРСР сьогодні не плаче. СРСР був мурашником, і робочі мурашки нічого не мали та нічого для себе не просили, купаючись в імперській писі величезної жахливої тоталітарної держави, що вселяла всім навколишнім народам ненависть і страх.
У 1991 році наші шляхи розійшлися. Узбекистан, Таджикистан і Туркменія відправилися в середньовіччя, Киргизія і Казахстан побудували ефективну автократію з елементами абсолютизму (Казахстан навіть дійшов до французького варіанту часів Людовика XIV з ефективною економікою, але без політичних свобод). Інші полізли на європейські висоти, зриваючись, задихаючись, під шум каменепадів і лавини. Країни Балтії вже вгорі; Україна дереться відважно; Білорусія зірвалася в прірву; Грузія, стиснувши зуби, лізе вгору, хоча Росія тягне її вниз. Молдавія потрапила під обвал з своїми комуністами, але борсається.
"На совці". Нас на лопату - і в піч. Самі сіли.
Україна з 1991 року жила без ядерної зброї, без надлишку нафти й газу, без чекістів, скромно, заробляючи собі на харчі. Жила без імперської пихи, йдучи увись на величезній силі ненависті до радянської влади та комунізму (у них компартія в Раді має жалюгідні 5 відсотків, а то і менше). Жила, пригадавши запорожців, Київську Русь, гетьмана Мазепу, ОУН, УПА, боротьбу з НКВС до 1956 року, майже поголовно відправлених до таборів западенців. Справжня столиця, ідейна столиця України - це абсолютно антирадянський Львів. Вони випливуть, тому що пливуть.
А ми, схоже, потонемо. Ми вмерзнули в крижану глибу радянської історії, в цю вічну, слизьку мерзлоту, як мамонти. І якщо ми не хочемо, щоб нас розкопували потім палеонтологи і археологи, ми повинні кинути самі собі рятівний круг російської історії, новгородських переказів, антирадянщини та антикомунізму. Наше радянське минуле повинне згоріти в топках ракети нашого майбутнього і дати нам енергію злетіти. І тоді Росія, як град Китеж, повстане з дна.
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
У воронежських гіпермаркетах обшукують покупців і продавців
Така практика почала застосовуватися все частіше. Щодня в магазинах самообслуговування трапляються десятки крадіжок. Вже, здавалося б, чого тільки не передбачено — і відеоспостереження, і скануючі пристрої на виході, і пильна охорона... А все одно крадуть. Ось і борються з крадіжками в деяких магазинах непопулярними, а деколи й незаконними методами, зокрема обшукують покупців.
Так, наприклад, поступили з мешканкою Воронежа Вікторією Чехової. Жінка вихована, миловидна, охайна... Проте недавно в одному з супермаркетів її прийняли за злодійку. Зовнішній вигляд Вікторії здався службі охорони недостатнім алібі. Мовляв, Сонька Золота Ручка теж за останньою модою одягалася... "7 березня я зайшла в магазин подивитися подарунок синові на день народження, — розповідає Вікторія. — Подарунок так і не вибрала. Зробила покупки по дрібниці — з продуктів. Розплатилася на касі. Відійшла в сторононьку перевірити чек, і тут до мене підійшли двоє охоронців і попросили подивитися сумку. Я запитала, в чому справа. А мене без пояснень узяли під руки і кудись потягнули...
Повели Вікторію, за її словами, в спеціальну кімнату для огляду.
"Я почала кричати, щоб мене не чіпали, — згадує жінка. — До нас підійшов третій охоронець — видно начальник. Він почав переконувати мене показати мої речі і погрозив, що викличе міліцію. У результаті, пошкодувавши свій час і сили, я погодилася пройти в кімнату для огляду. Я показала сумку, чек. Природно, ніякого вкраденого товару у мене і бути не могло. Але цього охороні, мабуть, показалося недостатньо. Через деякий час в кімнату зайшла дівчина і почала мене обшукувати. Такої ганьби я не випробовувала жодного разу в житті"...
Кореспонденти «МОЄ!» разом з Вікторією відправилися в магазин, де її обшукували. Проте начальник служби економічній безпеці супермаркету інформацію про обшук покупців коментувати відмовився, повідомивши нас між іншим, що щодня в магазині трапляється до 30 — 40 крадіжок і міліції доводиться викликати по декілька разів на день. Тільки ось незрозуміло, при чому тут законопокірна громадянка Вікторія Чехова?
КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ
Керівник відділу по захисту прав споживачів Воронежської обласної суспільної установи по захисту прав споживачів Олександр ЯГОДКИН:
"Ніякий начальник служби безпеці, а тим більше простій охоронець, не має права обшукувати людей. Це повне самоправство. За законом чоловік може бути обшуканий тільки представниками правоохоронних органів у присутності свідків. Да і то на це повинна бути вагома причина.
ПОРАДА:
Що робити, якщо вас примушують до обшуку в магазині?
1. Не жалійте свого часу, як наша героїня, — зажадайте у охоронців викликати міліцію або зробіть це самостійно. 2. Поки їде міліція, постарайтеся максимально забезпечити себе. Стежите за своїми кишенями та сумками, щоб туди не змогли нічого підкинути (на жаль, такі випадки бували). По можливості ще перед приїздом міліції знайдіть двох свідків. 3. Співробітники міліції повинні скласти протокол особистого огляду. Прослідкуєте, щоб в протоколі були вказані імена охоронців магазина, що примушували вас до обшуку, а також свідків. 4. Якщо вас починають обшукувати ще до приїзду міліції, знову-таки постарайтеся знайти двох свідків і заручитеся їх координатами. Після цього сміливо пишіть заяву до суду. Ви можете розраховувати на компенсацію морального збитку, оскільки в ході обшуку були порушені ваші особисті немайнові права (на добре ім'я, репутацію, особисту недоторканність і т. д.). Звичайно, сума збитку буде невеликою, але захистити свої права ви зможете. Та й охоронцям наступного разу не кортить буде.
У ТЕМУ
Після роботи продавців роздягають до трусів. Виявляється, обшукам в супермаркетах піддаються не тільки покупці, але і продавці. І на відміну від перших другі не можуть навіть обуритися. У редакцію «МОЄ!» звернулася продавщиця одного з воронежських гіпермаркетів. Дівчина, яка по зрозумілих міркуваннях вирішила не називати свого імені, розповіла, що щодня після закінчення робочої зміни всіх продавців магазина обшукують. Та ще як! Перед службовим виходом стоїть ящик. Усередині — кулі, чорні і білі. Витягнув білий — у тебе подивляться сумку, і вільний. Витягнув чорний — будь добрий пройти в кімнату, де тебе у прямому розумінні слова роздягнуть до трусів. У кімнаті сидить один охоронець — чоловік. Перед ним повинні роздягатися все, навіть жінки. Тих, хто відмовляється роздягатися, за словами нашої читачки, позбавляють премії.
Кореспонденти «МОЄ!» поговорили з начальником служби охорони гіпермаркету, і він сказав, що продавці проходять особистий огляд вибірково та абсолютно добровільно. На питання, навіщо це потрібно, наш співбесідник відповів, що за світовою статистикою 60% крадіжок в гіпермаркетах здійснюються персоналом.
КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ
Керівник воронежської обласної інспекції праці Жанна ВАСИЛЬЕВА:
"Щоб працедавець штрафував працівника, тому що той не хоче роздягатися, такого в наший практиці ще не було. Це щонайповніший абсурд. Але з іншого боку, щоб інспекція праці провела позапланову перевірку даної організації, нам потрібне або завдання прокуратури, або заява від працівників. Ні того, ні іншого у нас немає. Хто з продавців зважиться відкрито заявити про протиправні дії свого начальства? Люди готові терпіти самі різні приниження, тому що бояться втратити роботу"...
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
У Росії вибирають найбільшого героя країни. Лідирує Сталін
Йосип Сталін продовжує упевнено лідирувати в опиті росіян в рамках проекту "Ім'я Росії".
На друге місце піднявся Микола ІІ. Згідно даним проекту на 14 липня, який проводить телеканал Росія та Інститут російської історії РАН, фонд Громадська думка, після голосування 2 мільйонів 210 тисяч 948 чоловік за Сталіна свої голоси віддали 249 тисяч 515 чол.
Тим часом, з четвертого на друге місце піднявся Микола II (208 тисяч 686 голосів). Третім продовжує залишатися Ленін (159 тисяч 876). У свою чергу, Володимир Висоцкий з другого місця перемістився на четверте (150 тисяч 330).
Нагадаємо, серед претендентів на перемогу в проекті - 15 глав держави, стільки ж письменників і діячів мистецтва, 7 полководців, 6 учених, 5 політичних, суспільних і релігійних діячів, а також космонавта Юрія Гагаріна, футболіста Льва Яшин і легендарного персонажа Іллю Муромец.
Метою проекту оголошені "всенародні вибори найбільшого героя вітчизняної історії".
У Російській православній церкві вважають "жахливою" пропозицію канонізувати Йосипа Сталіна. "Це верх цинізму, - заявив в ефірі радіостанції "Відлуння Москви" прес-секретар Московської Патріархії Володимир Вігилянський. - Він один з армії повинних в повному розгромі Російської православної церкви, в сталінську епоху загинули насильницькою смертю близько 200 тисяч священнослужителів".
"Зараховувати до лиця святі повинного в державному тероризмі і бандитизмі, в результаті якого вшановуватиметься сотні тисяч мучеників за віру - це страшне блюзнірство", - заявив Вігилянський. З пропозицією канонізувати Сталіна виступила міжрегіональна громадська організація "Комуністи Петербургу і Ленінградської області".
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
Експерти: Російські ЗМІ культивують ворожість до України
Державна пропаганда в Росії активно культивує ворожість до України, вважають експерти Центру Разумкова Валерій Чалий та Михайло Пашков. Про це повідомляє газета "Дзеркало тижня".
На думку експертів, результатом подібної пропаганди стало різке погіршення відношення російських громадян до України. Вони відзначають, що налаштована та всеосяжна державно-пропагандистська машина подає Україну як країну: - керівництво якої втягує народ у вороже Росії НАТО - де немилосердно викорінюють російську мову та культуру - витісняють Чорноморський флот - вихваляють військових злочинців - обпльовують та спотворюватимуть загальну історію.
Чалий і Пашков констатують, що результатом подібної пропагандистської кампанії стало наростання в російському товаристві ворожих по відношенню до України настроїв. Про це, на думку експертів, свідчать результати соціологічного опиту, недавно проведеного Всеросійським центром вивчення громадської думки. 21 % респондентів сприймають Україну як ворожу державу, тоді як ще рік тому цей показник складав тільки 7%.
"Ці опити розділяє всього лише рік, який віддалив не Банкову від Кремля, а Україну від Росії, - відзначають експерти. - Іншими словами, в суспільній свідомості росіян Київ разом з Вашингтоном і Тбілісі опинився серед головних злих ворогів".
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
В Росії зникає навіть видимість демократії
В області демократії ситуація в Росії йде гірше, ніж у Китаї. Про це в інтерв'ю газеті «Вашингтон пост» заявив кандидат в президенти США від Республіканської партії Джон Маккейн.
«Я не думаю, що Китай регресує так, як Росія. У нас кращі можливості для роботи та співпраці з Китаєм», - зокрема сказав він. Як повідомляє РІА «Новини», Маккейн піддав різкій критиці «недавні дії Росії всередині країни та за кордоном - від погроз економічних санкцій проти колишніх радянських сателітів до залякування незалежних фірм».
«Я бачу все більше й більше в Росії стійкого прогресу щодо придушення прав і зникнення видимості демократії», - заявив Маккейн. «Ми повинні мати з ними (росіянами) справу, вести з ними переговори, особливо в світлі купи нафтодоларів, що є у них, але ми не можемо сидіти та спостерігати, як одна країна вбиває людей в Англії», - заявив кандидат в президенти США, маючи на увазі вбивство колишнього співробітника ФСБ Олександра Литвиненка.
Як відомо на пост президента США претендують Джон Маккейн від республіканців і Барак Обама від демократів. Згідно з результатами останніх соціологічних досліджень Обаму підтримують 45 відсотків американських виборців, а Маккейна - 44 відсотки.
П.М. :
Дещо про Барака Обаму (46 років) - першого в США темношкірого кандидата в президенти від Демократичної партії:
Обама – нова фігура в американській політиці. І я думаю, що це один з порядніших політиків США за довгий час, – характеризує демократа Скот Люіс, керівник піар-команди Willard Group Public Relations. – Він володіє багатьма сильними якостями: чудово говорить, викликає емоції, апелюючи до почуттів людей. Обама якоюсь мірою популіст (і в цьому схожий на Юлію Тимошенко).
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
Була російська, стала китайська
14 жовтня Росія вперше в історії добровільно віддала свою землю. І це тільки початок. Піднебесна прицілилася вже на весь Далекий Схід.
Вчора закінчилася процедура демаркації російсько-китайської межі. Тепер Піднебесній належать 337 квадратних кілометрів «російських земель» – амурські острови: Тарабаров і частина Великого Усурійського. З чуток, Китай пообіцяв Росії видати великий кредит в обмін на таке рішення. Але гроші ці в умовах кризи згорять дуже швидко, а новий плацдарм дозволить Китаю назвати спірними сусідні острови. Не говорячи вже про те, як надихнеться Японія, що вимагає Курили.
За угодою, підписаною в 2004-му, а що набув чинності в 2008 році, острів Тарабаров називається Іньлундао. Великий острів Уссурійський поділений на дві частини. Східна частина, де знаходяться дачі хабаровчан, будівлі фірм і православна церква, залишається в Росії. Західна – вже Китай.
Правда, самі китайці навряд чи вважають, що новий договір «завершує встановлення та юридичне закріплення всієї лінії російсько-китайської межі», як виразився на урочистій церемонії в Хабаровську чиновник МЗС Росії Володимир Малишев. Цілком імовірно, що для Китаю новий договір – тільки початок. Адже інтерес китайців до російських територій відомий давно.
Та що говорити, якщо ще в середні століття в китайській столиці існували особливі центри управління «провінціями» – з губернаторами та всім управлінським апаратом. Ось тільки провінціями вважалися країни-сусіди Китаю, а всі товари, які привозили звідти, оформлялися, як данина. «Оскільки весь світ належить нам, значить, ці території лише тимчасово знаходяться поза імперією», – казали китайські чиновники.
А для перенаселених провінцій країни пустинні території Далекого Сходу – ласий шматок. Експансія Піднебесної продовжується і на інших напрямах. 20 вересня закінчилася демаркація межі між Китаєм і Таджикистаном. Китайські журналісти пишуть про це так: «Китай і Таджикистан на основі рівноправ'я, дружніх відносин і взаємодопомоги ухвалили рішення про приєднання до наший країні (Китаю!) нових територій площею більше 1000 кв. км., і спільно встановили 101 прикордонний знак. Дане рішення набуде чинності в 2009 році». Отже Китай і далі розширюватиметься за рахунок своїх сусідів.
Історія питання
Росіяни і китайці сперечаються із-за Сибіру вже 300 років
Перший російсько-китайський договір про межу – договір Нерчинський – був підписаний в 1689 році, коли колоністи з обох країн зіткнулися на берегах Амура. Боротьба за ресурси Сибіру продовжувалася 300 років, і вона далеко не закінчена. Суперечка навколо острова Тарабарова і Великого острова Уссурійського почалася в 1964 році, після підписання чергового договору про межу між Радянським Союзом і КНР.
Китайці почали топити баржі з піском в одній з проток Амура, поступово сполучаючи острови зі своєю територією. У відповідь СРСР руками жителів Хабаровського краю заглиблював дно і укріплював берег. Після розпаду Союзу 4 км. межі залишалися недемаркованими 13 років. Тепер земля відійшла китайцям.
Своїми словами
Росіяни обговорюють в своїх Інтернет - щоденниках перспективи переходу островів до Китаю. «Китайці-сибіряки будуть приємними сусідами»: Я ось в Китаї живу. І в портфелі у мене газетка лежить, в якій мовиться, що по несправедливих договорах Росія зайняла півтора мільйони квадратних кілометрів, адже але деяку частину території Росія вже віддала.
Отже сибіряки китайського походження будуть такими, що мало п'ють, працьовитими, веселими, дружними і заможними – тобто володіти всіма якостями, які нам так подобаються в сибіряках. Ось тільки ніколи китайці не даватимуть роботу нікому, окрім китайців, і общини у них будуть ще більш закриті, ніж у старовірів.
«Китай чекає нового Мао»: Я тут з китайцями недавно спілкувався і був дуже здивований: на повному серйозі вони мені доводили, що головна сучасна проблема їх країни – відсутність харизматичного лідера. Вони серйозно готові встати під прапори чергового Мао і, отже, будуть щасливі повернутися до чергового вилову горобців і партійних осередків при кожному дворі з домною...
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
Петербурзьких студентів відправляють «на картоплю» примусово, як в радянські часи
Тисячі студентів були направлені в радгоспи під Санкт-Петербургом на збір урожаю моркви, картоплі та капусти. Відродження радянської традиції проходило, за словами чиновників, "абсолютно добровільно". За словами студентів, "на картоплю" їх відправили "добровільно-примусово".
Цією восени на полях Ленінградської області склалася катастрофічна ситуація - рік видався урожайним, але із-за дощів було неможливо використовувати для прибирання овочів сільгосптехніку. Враховуючи ситуацію на полях, аграрії Санкт-Петербурга поводилися з проханням про сприяння в міський уряд, який у свою чергу передав "естафету" вузівському керівництву, повідомляє InoPressa.ru з посиланням на Der Spiegel.
На заклик Смольного відгукнулися 12 вузів, які "виразили готовність направить своїх студентів на збирання врожаю". Радгоспи запропонували студентам за роботу в полі по 40-50 рублів за час, безкоштовну дорогу та обіди. Як розповідає студент другого курсу Державного фінансово-економічного університету Євгеній, в кінці вересня до його дошли чутки про те, що їх пошлють "на картоплю". Спочатку він подумав, що це жарт. "Але потім, - продовжує Євгенію, - почали говорити про те, що відказники позбудуться права, наприклад, перездавати іспити". Йому нічого не залишалося, як поїхати зі всіма. Хоча, як признається сам студент, роботою он себе не утрудняв - гроші йому не потрібні, вистачило й того, що відзначили його присутність.
Деякі студенти відправлялися, щоб вирішити деякі навчальні проблеми. За словами студентки Педагогічного інституту, участь у зборі урожаю допомогла деяким її однокурсницям вирішити проблему із заліками по певних предметах. Проте більшість студентів все ж таки відправилися "на картоплю" заробити.
З критикою ініціативи чиновників виступила молодіжна організація партії "Яблуко". Її члени вважають, що державі потрібні освічені та вільні фахівці, а не "такі випускники, які замість семінарів збирали урожай". Що стосується позиції самих студентів, то багато хто не бачить у відродженні традиції нічого поганого: на відмінність від радянських часів, робота відносно добровільна і до того ж оплачується.
Відзначимо, що раніше на полях працювали солдати з розташованих поряд із господарствами військових частин. Але з 2005 року в силу вступив закон, що забороняє використання працю військовослужбовців в галузях, не пов'язаних з проходженням військової служби.
Сьогодні багато росіян із ностальгією згадують радянські часи: непроста робота в радгоспах об'єднувала студентів, формуючи колектив. Для багатьох поїздки "на картоплю" овіяні спогадами про "золоті студентські дні, романтику та пісні біля вогнища".
Портал Українців Одещини Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове. Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.