Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
74% українців вірять в Бога
Жінки в Україні, більш віруючі, ніж чоловіки. Три чверті населення України вважають себе віруючими людьми.
53% респондентів завжди вірили в Бога. Кожен п'ятий (21%) не вірив раніше, проте став віруючим зараз. Атеїстів значно менше: кожен дев'ятий (11%) або ніколи не вірив в Бога або перестав вірити. Ще 15% опитаних не визначилися з відповіддю.
При цьому 62% громадян виховувалися в православному середовищі, 6% - греко-католицькою, а 27% росли поза будь-яким релігійним впливом. Жінки в Україні, більш віруючі, ніж чоловіки. Завжди вірили в Бога 63% жінок і 41% чоловіків.
За часів незалежності українці стали більш релігійними. Люди старші 50-ти років, тобто ті, хто народився і сформувався в Радянському Союзі, частіше за інших виражали атеїстичні погляди – 11% серед них заявили, що ніколи не вірили в Бога, а у віковій категорії до 30-ти років таких 7%.
Більше всього віруючих людей в західних областях України: тут лише 3% не розділяють релігійного світосприймання, тоді як в центральних, південних і східних областях таких 13%.
Нагадаємо, в Різдво 5,5 мільйонів українців відвідали церкви.
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
З нагоди 80-ліття Святійшого Патріарха Філарета ряд архієреїв були удостоєні високих церковних нагород
З нагоди 80-ліття Предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета ряд архієреїв були удостоєні високих нагород.
Зокрема Святійший Владика Філарет своїм указом возвів:
- архієпископа Переяслав-Хмельницького Димитрія, вікарія Київської єпархії, ректора Київської православної богословської академії в сан митрополита;
- єпископа Луцького і Волинського Михаїла, єпископа Донецького і Маріупольського Сергія та єпископа Черкаського і Чигиринського Іоана в сан архієпископа.
Прес-центр Київської патріархії вітає високодостойних владик з отриманими нагородами.
Програма святкових заходів, присвячених ювілею Святійшого Патріарха
Затверджено програму заходів, присвячених відзначенню ювілея 80-ліття від дня народження Святійшого Патріарха Філарета (23-25 січня 2009 року).
23 січня 2009 р., п’ятниця
- Від 10.00 до 17.00 – привітання церковними і світськими особами Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета з нагоди ювілею (Патріарша резиденція, вул. Пушкінська, 36);
- 18.00 – урочистий вечір в Національній опері України.
24 січня 2009р. , субота
- 12.00 – відкриття виставки, присвяченої ювілею Святійшого Патріарха Філарета (Актова зала Київської православної богословської академії, вул. Трьохсвятительська, 8);
- 14.00 – 16.00 – урочисте прийняття;
- 17.00 – Всенічне бдіння у Володимирському патріаршому кафедральному соборі.
25 січня 2009 р. , неділя
- 10.00 – Урочиста Божественна літургія у Володимирському патріаршому кафедральному соборі за участі єпископату Київського Патріархату.
Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.
ВІТАННЯ ТА НАЙКРАЩІ ПОБАЖАННЯ В ЦЕЙ ЮВІЛЕЙНИЙ ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОМУ ПАТРІАРХУ ФІЛАРЕТУ!
Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
27 січня завершився Помісний Собор Російської Православної Церкви
Собор обрав новим Патріархом Московським і всієї Русі митрополита Смоленського і Калінінградського Кирила (главу Відділу зовнішніх церковних зв'язків – машини «церковного МЗС»). Новий патріарх став 16-м Предстоятелем в історії Росії. Згідно з результатами за кандидатуру митрополита Кирила проголосували 508 чоловік. Інший кандидат — митрополит Калузький і Боровський Климент (глава Управління справами Московської патріархії)— набрав 169 голосів. Очікувалося, що свого кандидата на Помісному Соборі висуне єпископат Української Православної Церкви, який складає більше 40 відсотків від загального числа ієрархів РПЦ. Проте після самовідводу митрополита Київського Володимира, що прозвучав ще до Архієрейського Собору РПЦ, цього так і не відбулося… До речі, всі ліберальні європейські ЗМІ за останній час навперебій прославляли митрополита Кирила, як активного провідника та ярого прихильника політики об'єднання РПЦ і Римсько-католицькій церкві. Сама процедура виборів нового Предстоятеля РПЦ більше нагадувала З'їзд КПРС і проводилася в режимі особливої закритості, яка в чомусь перевершила навіть минулий Помісний Собор 1990 року, коли був обраний Патріарх Алексій II. З іншого боку, на чолі Церкви встає найдосвідченіший дипломат, який вміє встановлювати потрібні зв'язки, — як в Росії, так і на Заході. Проте, якщо авторитет політика в патріарху Кирилові остаточно затьмарить авторитет священика, то на Церкву можуть чекати нові потрясіння і навіть розколи, особливо небезпечні в кризову пору...(Із повідомлення на російському сайті: http://russianews.ru)
Вибори Патріарха Російської Православної Церкви: «український фактор»
Що можна сказати про вчорашню подію? Перш за все, слід відзначити те, що вчора відбулася церемонія обрання Московського патріарха. В сучасній Росії встановлено таку систему, яку названо «суверенною демократією», і яку гострослови прозвали «сувенірною». Ця система передбачає, що обрання або призначення тієї чи іншої особи відбувається завдяки кулуарним домовленостям. А потім використовується «демократична» процедура для того, щоб для загалу, для суспільства затвердити вже здійснене обрання.
Тому вчорашні вибори патріарха, як на мене, є певним відображенням будь-яких виборів у сучасній Росії. Я думаю, ні в кого не було сумніву, що пан Медвєдєв стане президентом Росії, але все одно вибори відбувалися. І питання полягало не в тому, чи стане він президентом, а з якою перевагою голосів це відбудеться. Відповідно і вчорашні вибори. Не йшлося про те, чи стане митрополит Кирил патріархом. Після певних знаків уваги, які були виявлені до нього з боку державної влади, після того, як делегати Собору – члени партії «Єдина Росія» в інтерв’ю російській газеті «Ведомости» сказали, що вони будуть голосувати за митрополита Кирила, бо вважають, що така є думка партії, яку очолює прем’єр Путін, – після цього ставити питання про те, чи буде митрополит Кирил патріархом, було дивно. Бо історична традиція Росії полягає в тому, що Патріарха визначає чи погоджує влада. З усіх на даний момент 16 патріархів тільки один – Тихон у 1917 році був обраний вільно. Причому, тоді була використана процедура жеребу.
В 1990 році процедура була подібна до нинішньої, але говорити про те, що вона була вільною, не доводиться. Тоді своєрідна інтрига полягала тільки в тому, що різність думок була не серед членів Собору, як таких, а серед двох основних сил радянської держави – партії та органів безпеки. Ми знаємо про те, що партія намагалася поставити церковні питання під свій контроль, вивівши їх з-під контролю органів безпеки. Перемогли органи безпеки і, відповідно, той кандидат, на якого поставили органи безпеки. І вчорашнє рішення Помісного Собору – це вияв узгодження з волею російської влади. Питання залишається тільки в тому, наскільки новообраний Московський патріарх буде самостійний у своїх діях по відношенню до влади. Адже на відміну від попереднього патріарха він – фігура яскрава. Це фігура більш самостійна у своїх діях.
З тих даних, які ми маємо і про що ми знаємо, митрополит Кирил доволі скептично ставився до здібностей покійного патріарха, але вмів з ним уживатися, як із главою Церкви. Значну частину тієї діяльності, яка проводилася Російською Церквою в патріаршество Алексія, було задумано і здійснено відповідно до побажань митрополита Кирила. Саме завдяки митрополиту Кирилу, наприклад, було прийнято Основи соціальної концепції Російської Православної Церкви – він їх сформулював, його команда це зробила та провела через Архієрейський Собор. Саме завдяки йому з’явилася така інституція, як «Всесвітній російський народний собор», яка є своєрідною організацією громадської підтримки Російської Православної Церкви, де думка митрополита Кирила домінувала і домінує.
Всі зовнішні ініціативи Російської церкви на міжконфесійному рівні також залишалися в керуванні митрополита Кирила. Більше того – сучасна архітектура Української Церкви Московського Патріархату – теж є плід діяльності митрополита Кирила. Це він придумав визначення «незалежність і самостійність в управлінні». Це його слова.
Всі ті події, які відбувалися з 1991 року і аж дотепер в Українській Церкві, - до всіх них має відношення митрополит Кирил. І тому, коли ми говоримо про те, чого очікувати від митрополита Кирила, як Московського патріарха, в майбутньому, то слід виходити саме з того, як він діяв у попередній час. Він був одним із ключових діячів подій 1992 року. Він був одним з тих, хто організовував і підтримував переворот у керівництві Української Церкви – зміщення митрополита Філарета та призначення митрополита Володимира. Він був ініціатором і головним провідником накладення анафеми на патріарха Філарета у 1997 році. Він і Відділ зовнішніх церковних зв’язків, який він очолює, активно працювали і працюють всередині самої Української Церкви Київського Патріархату для того, щоб знаходити таких діячів чи такі елементи, які б сприяли її розпаду.
Тому, якою буде діяльність митрополита Кирила на Патріаршому престолі, сказати складно. Те, що ця діяльність буде бурхлива – це однозначно. Те, що він буде намагатися вирішити ті проблемні питання, які виникли в Російській Церкві під час правління патріарха Алексія, це теж беззаперечно. Бо правління патріарха Алексія, як на мене, нагадує правління Леоніда Ілліча Брежнєва в Радянському Союзі. Це часи церковного застою, намагання консервувати те, що є. Російська Церква у правління патріарха Алексія росла кількісно – відкривалися храми, монастирі, - і все це ставилося в заслугу патріарху Алексію, але насправді його заслуги в цьому не було ніякої. Будь-яка особа, яка стала на його місце, попала би на ті самі умови – це був історичний момент відродження Церкви, і це не була заслуга патріарха Алексія.
Покійний патріарх плив за течією. Митрополит Кирил не буде пливти за течією. Він буде намагатися формувати певну політику, він буде намагатися проводити певні думки і певні дії. Все буде залежати від того, наскільки він буде розуміти церковні, а не державно-політичні потреби, наскільки він буде розуміти, що Церква не може прив’язуватися до сучасного моменту політичних потреб держави, зокрема, Російської держави. На жаль, з його вуст звучало формулювання «єдиний історичний простір Святої Русі», який накладається на простір колишнього Радянського Союзу та Російської імперії. І саме йому належить концепція поєднання середньовічної ідеї «Третього Риму», коли він запропонував вважати Москву як «Третій Рим», одним із центрів глобалізації, навколо якого мають об’єднуватися християнські православні народи.
Все це викликає певне побоювання, що свою бурхливу енергію Митрополит Кирил, як Патріарх, може спрямувати на те, щоби боротися за консервування та зміцнення старої моделі Російської Церкви як Церкви імперської, як Церкви, яка зберігає свою структуру, як спадщину Радянського Союзу та Російської імперії.
Хотілося би, щоби він взяв собі за основу все-таки діяльність і дії свого великого натхненника і духовного батька – митрополита Никодима (Ротова), який вивів Кирила на найвищі щаблі церковної влади. Митрополит Никодим зумів у 1970 році врегулювати питання, яке розділяло Московський Патріархат та Американську митрополію Московського Патріархату, що відділилася від Російської Церкви у 1930-ті роки, і через встановлення автокефалії Православної Церкви в Америці розв’язати це проблемне питання. Він не побоявся піти на цей дещо непопулярний крок, але розв’язати це питання.
Сам митрополит Кирил брав активну участь у відновленні єдності Московського Патріархату через об’єднання з Російської Православною Церквою Закордоном. І ми, як Церква, напередодні Помісного Собору звернулися із листом до Помісного Собору з проханням розв’язати «українське питання» через визнання автокефалії Української Церкви, як це було зроблено свого часу з Польською Церквою, з церквою Чехословаччини та Американською Церквою. І згадати, якими були біль Російської Церкви і Російської Церкви Закордоном, коли вони були розділені, і згадати ту радість, яку вони отримали, об’єднавшись. І згадавши все це, зрозуміти, який є наш біль з того, що наша Церква розділена, і яка буде радість від того, що наша Церква об’єднається.
Бо Українська Церква, доки є Українська держава, ніколи не зможе і не буде об’єднуватись під керівництвом Москви. Це виключено. Об’єднання може бути тільки навколо Києва, тільки навколо України, бо ми є частиною українського народу, ми живемо в українській державі і, відповідно до 34-го Апостольського правила, кожен народ має право на свого першого, незалежного від інших в адміністративних питаннях, єпископа – митрополита або патріарха.
Ми сподіваємося, що митрополит Кирил, як людина, значно більш розумна, талановита, далекоглядна в порівнянні зі значною частиною російських ієрархів, зможе побачити історичну перспективу і те, що єдиний вихід з тієї ситуації, яка склалася – визнання автокефалії Української Церкви, що дозволить її об’єднати, що дозволить встановити нормальні, більше того – дружні взаємозв’язки з Російською Церквою. Бо якщо Російська Церква визнає автокефалію Української Церкви, то Українська Церква буде на всі часи вдячна за це. І це дозволить зняти дуже багато проблемних питань, в тому числі у взаємовідносинах між Росією і Україною.
Чи піде митрополит Кирил, ставши Патріархом, цим шляхом – ми побачимо. Вже частково побачимо в ці дні, коли Помісний Собор продовжується, по тих рішеннях, які будуть прийняті в «українському питанні». Якщо Собор затвердить статус «незалежності і самостійності в управлінні», це буде позитивний сигнал. Якщо не затвердить, це буде сигнал негативний, бо це буде означати, що Українська Церква залишається у «підвішеному» стані і може бути піддана певним маніпуляціям з боку російських політичних сил.
Але я сподіваюся, що все-таки Собор затвердить той статус, який є в Української Православної Церкви Московського Патріархату, і не дозволить на цьому статусі і на можливості його зміни чи зняття спекулювати. Я думаю, що саме обмін навколо цього питання і став однією з причин того, що така велика кількість голосів – понад 500 – була віддана за митрополита Кирила. Я думаю, що була певна домовленість між керівництвом УПЦ МП, що голоси делегатів цієї Церкви будуть віддані за митрополита Кирила в обмін на те, що він через Помісний Собор проведе затвердження статусу УПЦ МП як «незалежності і самостійної в управлінні».
Але все те, що я сказав – певною мірою людські розміркування. Насправді над Церквою і над тим, що відбувається з нами, стоїть Господь Бог, і Він може обрати будь-кого знаряддям Своєї дії. І людина свідомо, або навіть несвідомо, може діяти для виконання Божого Задуму. Можливо, Господь використає митрополита Кирила, як патріарха, для того, щоби привести Українську Церкву до визнання і об’єднання. Тоді вона стане тою Церквою, яка найкращим чином зможе виконувати свій обов’язок – вести людей до спасіння.
Із матеріалів прес-конференції єпископа Євстратія - голови Інформаційно-видавничого управління Київської Патріархії 28 січня 2009 р. на сайті «Оглядача». Повідомляє сайт УПЦ КП - http://www.cerkva.info/2009/01/28/pres_oboz.html
-----74 відсотка українців віруючи люди-???????-----сумніваюся я в цьому -----більшість так вважають але в церкви ходять далеко не всі---це більше як данина моді --особливо це на південно-північно-східних землях--та й інакше й бути не може--раніше це було тут заборонено-- а як перестали комуняцькі свята святкувати (а церковних виявилося ще більше __ й виявилося що так краще ) й все кинулися святкувати--яка різниця в який день напитися-- й зараз з 27 липня й на 10 днів в Україну прибуде москальський поп з проповедями----звичайно підтекст тут зовсім інший чим налагодження стосунків між церквами---просто треба подбати москалям за прибутки й зони впливу--
...хоча на патріаршому престолі Москви владика Кирил перебуває лише півроку, насправді саме він як керівник Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату протягом останніх майже двадцяти років значною мірою провадив політику РПЦ щодо України. Саме на ньому лежить велика частина відповідальності за розділення Української Церкви у 1992 р. і за те, що воно триває й досі. Він несе відповідальність за використання сруктур Московського патріархату в Україні як знаряддя російської державної політики.
І зараз виступи й заяви патріарха Кирила щодо України переконують - він їде до нас не тільки для того, щоб служити і молитися. Він їде продовжувати ту справу, яку звершував два останніх десятиліття. Він їде пропагувати політичний проект інтеграції України в Росію, пропагувати повернення до тієї єдності під владою Кремля, якої, з благословення Божого і з волі народу, Україна позбулася у 1991 році.
В устах патріарха Кирила, як і в устах багатьох російських політиків, цей політичний проект може носити різні назви: «Свята Русь - Росія, Україна і Білорусь», «історична Русь», «східнослов'янська цивілізація», «єдність православних народів». Але під різними назвами криється одна сутність - позбавлення України її незалежності....
После заявлений Ватикана о поддержке эволюции и глоссолалии, идея канонизировать Майкла Джексона уже никого не шокировала, а просто вызвала ироническую улыбку. Поневоле напрашивается вопрос: а кто следующий в очереди на канонизацию - Мэрилин Монро, Майк Тайсон или Мадонна?
10 февраля в Ватикане признали, что Чарльз Дарвин был на верном пути, когда говорил, что человек произошел от обезьяны. ”Эволюционная теория Дарвина не противоречит христианскому вероучению, но дополняет его”, - заявил архиепископ Джанфранко Равази, глава Понтификального совета по культуре. Таким образом, развеяны слухи о том, что папа Бенедикт XVI поддерживает доктрину креационизма. Равази отметил, что теория Дарвина никогда не подвергалась официальному осуждению со стороны Римско-католической церкви. ”Я утверждаю, что идее эволюции есть место в христианской теологии”, - заявил отец Джузеппе Танцелла-Нитти, профессор теологии из понтификального Университета Санта-Кроче в Риме.
Если бы в Ватикане открыли Священное Писание, и прочитали первые главы Бытия, или четвертую заповедь Закона Божия, где написано, что Бог на протяжении шести дней творил, а в седьмой почил, то таких глупых заявлений мир никогда бы не услышал! Фактически существование вплоть до наших дней семидневной недели является ярким доказательством креационизма.
Чтобы доказать, что эволюция основана исключительно на вере, а не на научных фактах американский доктор Кент Ховенд предлагает $250.000 за любое научное доказательство эволюции, которое изучат независимые эксперты-ученые. Деньги предлагаются с 1990 года, в 1999 году сумма была многократно увеличена с $10.000 до $250.000. Уместно будет предложить Ватикану пополнить запасы своего банка ”Santa Spiritus”, обнародовав конкретные научные доказательства, а не заявления в пользу эволюции.
Официальный Ватикан благословил католиков-харизматиков. На четвертой международной встрече представителей этого движения, проходившей в мае 1981 года, папа Павел VI заявил: ”радуемся вместе с вами... возрождению духовной жизни, которая проявляется сегодня в Церкви в различной форме и различной среде.” Харизматическое движение началось в католической церкви США в 1967 году, когда в католические молитвенные группы начали проникать нео-пятидесятнические практики (глоссолалии, т.е. говорение на иных языках, пророчества, и самое главное - экстатичная молитва, энергичная месса, излечения и вера в прямые Божьи дары). Первая подобная молитвенная община появилась в феврале 1967. Оставаясь в лоне католической церкви, харизматические молитвенные группы и движения сочетают традиционное участие в церковной мессе с харизматическими как индивидуальными, так и главное - групповыми молитвами.
А что в действительности представляет собой глоссолалия? В отличие от библейского дара языков (Деяния, 2 глава) глоссолалия (греч. glossa - ”речь”, laleo - ”говорить”) не имеет структуры языка, ее невозможно разделить на существительные, прилагательные, глаголы. Это лишенное логики, полудетское бормотание, которое имеет искусственную фонетическую схожесть с языком. Известный лингвист У. Дж. Самарин, который углубленно изучал глоссолалию в христианских деноминациях, cформулировал следующее определение: ”Глоcсолалия - это бессмысленная, но фонетически структурированная человеческая речь, являющаяся с точки зрения самого говорящего настоящим языком, однако как система не напоминает ни один из известных человечеству языков, будь то живой или мертвый”. Итак, глоссолалия не является языком, это псевдоязык, который не имеет ничего общего с библейским даром языков.
Зачем Ватикану одобрять глоссолалию, эволюцию, канонизировать поп-звезд? Ответ очень прост - для влияния на людей, практикующих бессмысленное бормотание, на научный мир, на секулярную молодежь, с четко построенными планами возвращения былой власти. Возникает логический вопрос - шел ли таким путем Христос?
написав(ла) ... Одеські батюшки молитимуться про «напоумлення журналісток хворобами» Керівництво Одеської єпархії Української православної церкви Московського патріархату розцінило як «наклеп на Христа» статтю трьох одеських журналісток про вартість церковних послуг у храмах Одеси і закликало молитися про «напоумлення» журналісток «скорботою і хворобами».
Як повідомляє офіційний сайт Одеської єпархії, головним редактором якого є глава єпархії митрополит АГАФАНГЕЛ, «відтепер у Свято-Успенському, Свято-Пантелеймонівському, Свято-Іллінському і Свято-Іверському чоловічих монастирях будуть молитися про те, щоб Господь напоумив скорботою і хворобами озлоблених, помішаних наклепників на Христа і Його Святу Церкву Ольгу КНЯЗЬ, Світлану ГОДОВЕНКО і Лілію ФЕЩЕНКО»....
Цій митраполіт дійсно, чи то "афігєл", чи то "афанарєл".
Портал Українців Одещини Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове. Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.