Тепер в Мережі маємо ресурс «Дотик Словом», який містить чимало інтимної лірики та прози від авторів, які володіють вишуканим письмом. Також там багато різних цікавинок, ілюстрацій та гумору. Є книга відгуків і пропозицій. На сьогодні це – найбільший сайт з творами про кохання і любов українською мовою. http://dotyk.in.ua/
*** Листя пам’яті темне, як мох, І зелене-зелене, до крові. Ми не здатні любити, як Бог. Що — за гранню любові? Перешіптує сутінки плющ, І немає нічого, крім тиші. Яснобачення болю: розплющ Очі інші, давніші. Хай нарешті не буде кінця Цій оберненій в воду зіниці. Хай глибоке відлуння лиця Стане голосом птиці..
*** До солоного поту маловмілі натрудиш руки, щоби черство дійти до постелі і так упасти. Розпирає легені легенька крихта розпуки – так чекають штафети чи ще якої напасти. Призупинена смерть проступає рубцем на тілі. Каламутиться кров, ледве шкіра кості тримає. Залишається шанс проявити себе на ділі, але досить діткнути – і діла уже немає. Якщо в с е наперед, тоді пощо людей натягати? Нащо гнізда лишати? В черешневу денцівку дути? Доки зможеш триматись чогось, чого варто триматись, до солоного поту маловмілі трудитимеш руки.
*** Озирнешся назад і відчуєш у горлі сіль. Жовтий змій вогняний лежить на даху костелу. Сад за домом шумить. Шум подібний на голосіння. Завтра вийдеш у сад, а він тобі не зацвіте. Завтра глухо тобі співатиме дзвін великих пожеж, завтра річка твоя закипить і стане кривава. Сни тривожні над ранок, і ранок тривожний теж. На листку винограду завмер величезний равлик. Завтра вийдеш на станцію – потяги, поспіх, пил, так бентежно, неначе війна. Між чужих усіх заговориш до когось – у голосі скрипне сіль. І велика пожежа на серці. А поки – спи.
Портал Українців Одещини Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове. Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.