=====коли починають верещати що українську важко опанувати то наведу один приклад який з життя мені розказав батько----працював з ним один собі чоловік який народився від батька грузина й матері українки (Луганська область до речі)---так сталося що виховувала його мати й ніякого відношення до грузинів він не мав--крім зовнішності--коли він вчився в університеті грузини сприймали його за свого й часто зверталися й розмовляли з ним грузинською й звичайно він її не знав----так от він самотужки опанував грузинську , змінив прізвище на батькове---добре володіє й розмовляє українською------- його син Арчіл , мій ровесник, прекрасно знає грузинську мову й однаково українську--є палким прихильником держаи де народився ---- що можна сказати за потвор єфремова чи азарова чи ківалова --- льовочкіна з донецька та й інші , які займають державні посади й мають наукові ступені не можуть , а точніше не бажають ,й принципо глаголють на москальськом то тут й коментувати нічого-----
.. і голосно та найголосніше нам про це говорять, і нашіптують це, і шантажують, і в спосіб усіляких глузів це доводять, і все оте з однієї-єдиної причини: так знову хочеться, ну, так хочеться цієї благодатної землі, цієї України!.. Точнісінько так хочеться, як хотілося колись тій, що "доконала вдову-сиро-тину". Згадаймо ту таємну інструкцію, що її у 1764 р. Катерина II дала генерал-прокуророві сенату князеві Вяземському. Сказано було у ній ось що: "Малая Россия, Лифляндия и Финляндия суть провинции, которые правятся конфирмированными им привиллегиями, нарушить (которые) отрешением всех вдруг весьма было бы непристойно". (Ну, звичайно, було б "непристойно" враз зліквідувати оті залишкові форми автономії!). І ось геніальний винахід цариці: "Сии провинции (...) надлежит легчайшими способами привести к тому, чтобы они обрусели и перестали бы глядеть, как волки к лесу". Ось вона - придумана й випробувана ще Катериною II "легчайшая" зброя -"обрусение" як спосіб "присобирания" все нових і нових земель, саме та зброя, яка з повним розмахом і застосовується сьогодні в Україні. Ми ж, значна частина українців, не усвідомлюючи цього, ще й нині вагаємося: а чи варто переходити на рідну мову, чи слід її відроджувати, чи потрібно за неї вести боротьбу? І шукаємо виправдання своєму малоросійству, і ніяк не переступимо т. зв. звичку, і ніяк не відженемо від себе лінь. А ще усе повторюємо: "Мнє так лєгьшє" (це що - легше від знехтування багатовіково-родовою мовою?) або: "Зачем придавать этому значение?" Шовініст-великодержавник, неоімперіаліст лише аплодує нерішучості, затурканості теперішніх малоросів. Він знає, що ціна пильнованого ним мовного плацдарму - щонайвища, адже від мовного входження у "единое государство" до остаточного - один крок. Ах, як шанує він у нас відступників від української мови, як найперше на них свої надії покладає! Найдешевша або й зовсім безкоштовна російська газетка, дотошні крики про "нарушение прав" малороса вчитися російською мовою, і т. д., і т. д. Малорос же, казав Шевченко, "анітелень". Хіба промовить: "Какая разница?" Або: "А я по-русски привык"... <div class='spacer'></div>
Пане що я вам можу сказати. ви писали про відсутність інтелекту, про те що Українці зляться на все що не Українською, але ви пане писали плюючись отрутою явно показуючи що ви на стіну лізете від української, тай жодна більш менш адекватна та освідчена людина не буде писати про мову (неважливо яку) так як ви писали!
5 вредительская колонна это вы в Одессе, чисто тараканы и саранча бандеровская которая за 18 лет вашей власти угробила всё и ещё что то тявкает. Вы же своей тупостью и дибилизмом и незалежность просрали. Вас уже подавляющее большинство которые с юморам к вашим бандеровским заморочкам относилась убивать готова. Вам не страшно придурки?
Пане що я вам можу сказати. ви писали про відсутність інтелекту, про те що Українці зляться на все що не Українською, але ви пане писали плюючись отрутою явно показуючи що ви на стіну лізете від української, тай жодна більш менш адекватна та освідчена людина не буде писати про мову (неважливо яку) так як ви писали!
Интеллекта нет у вас, придумавших глобус украины. А что касается языка то это правильно, но украинский не язык а жаргон, поэтому цивилизованные и образованные люди согласны с вашим названием МОВА , что означает судя по всему жаргон, это по логике, которая у вас зомби бандеровских отсутствует.
Ваш Ющенко диоксиновый придурок и аферист. Это ж надо такое придумать жрать диоксин с ложки шпионки-жены Марты Ющенко и передознуться чтобы выиграть выборы? Такой [матюк] возможен только на территории которая пока называется украина, кстати от слова УКРАсть. От вас даже США отказалась и Барак Обама встречается с Путиным а не с прыщавым пасечником. Вот так... У кого дальше [матюк] будете? У поляков?
По перше ваша культура спілкування доволі показова По друге ваші величезні знання просто лякають
но украинский не язык а жаргон
Українська мова має відношення до слов'янських мов (східнослов'янської групи), що входять в індоєвропейську сім'ю мов. Писемність на основі кирилиці. Окрім своєї основи має діалектичні форми: * північно-західні (поліські), вплив білоруської мови; * південно-західні (галицькі, закарпатські, буковинські),вплив польської і словацької мов; * південно-східні (придніпровські), були покладені в основу літературної мови. * північно-східні (слобожанcкі), вплив російської мови і загалом мова яку вважаюсть однією з трьох наймилозвучніших апріорі не можу бути жаргоном!
которая пока называется украина, кстати от слова УКРАсть
Назва УКРАЇНА з'явилася в останній чверті XII ст. Уперше в Іпатському списку «Повісті минулих літ», де літописець розповідає про смерть переяславського князя Володимира Глібовича у 1187 р., сказано: «І плакали по ньому всі переяславці... За ним же Україна багато потужила». Походження назви Україна здавна привертало увагу вчених, але однозначного пояснення й досі немає. Одні дослідники пов'язували її зі словами край «найвіддаленіша від центру частина території, околиця», у(= біля) краю, тобто «погранична територія», інші - з іменниками край, країна у значенні «рідний край, своя країна, рідна земля; земля, населена своїм народом». І, нарешті, ще один погляд, за яким назва Україна нібито походить від дієслова украяти (відрізати), тобто первісне значення цієї назви — «шматок землі, украяний (відрізаний) від цілого, який згодом сам став цілим (окремою країною)».
Портал Українців Одещини Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове. Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.