Цікаве питання, що таке рідна мова. Можу прийняти багато версій, викладених вище, але на мій погляд, це все ж мова, якою міркуєш, наодинці з собою. Я від народження знав 2 мови - у нас вдома могли кілька разів на день переходити з однієї на іншу. Часом ми з бабусею могли перекинутися кількома словами англійською, аби дід не зрозумів. Школу я закінчив ще за совітів - російську. І добре, адже в ті часи в Одесі були такі українські школи, що не дай Боже. Після її закінчення я б не знав жодної мови. А українську я сам, свідомо зробив єдиною рідною: ще підлітком почав читати лише україномовні газети (хай навіть одна з них була "Комсомольська іскра", може хто пам'ятає, а друга - "Спортивна газета"), перевчився міркувати лише українською, почав удосконалювати свою мову через різні підручники, словники, довідники (за інтернет ми тоді й не чули), намагався позбавлятися русизмів, і справа пішла. Але остаточно зрозумів, що досяг результату, коли сни почали снитися українською. А раз у Латвії розмовляв з місцевим росіянином та запитав, чи є в мене акцент. І його відповідь "Да ещё какой!" була для мене найбільшим компліментом. Отже, приймайте друзі, ще одну версію: "Ваша рідна мова - у ваших руках".
А тим, хто заявляє "Какая разница, на каком языке говорить?", я відповідаю: "Ну, як вам немає різниці, давайте говорити українською". І цим часто вибиваю в них зброю з рук. Якось довелося працювати на пасажирському флоті. Екіпаж був міжнародний, українців лише 12 (з 350), тож ми намагалися спілкуватися між собою якомога більше. І одного разу (справа була у маленькому містечку під Ріо-де-Жанейро) завів я з приятелем, який цілком прихильно ставився до всього українського, але розмовляв російською, розмову за кухлем пива на цю ж тему, що й у нас тут. Приятель сказав: "Да мне всё равно, для меня оба языка родные". Я й відповів: "Так це ж круто! Давай тоді розмовляти українською!" Приятель хвилини 2 мовчав, далі перехилив залпом порцію віскі, знизав плечима, та й відповів: "Та давай". І як же чудово він розмовляв нашою мовою!!! Потім приїхав ще один хлопець - кухар з села на Херсонщині, всуціль україномовний, а далі до нашого гурту приєднався ще один - звичайний російськомовний одесит, так той вже просто "на автоматі", як він сам зізнався, перейшов з нами на українську. От і створилося україномовне середовище. І досі, хоча пройшло вже 3 роки, і ми давно не бачилися, але час від часу спілкуємося телефоном та переписуємося електронною поштою лише рідною мовою.
Портал Українців Одещини Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове. Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.