Логіка Казаріна, як московського імперіаліста, абсолютно слушна – саме така логіка була і в Катерини. Для цих діячів козаки були громадянами Російської імперії, історична місія яких полягала у боротьбі з ворогами Росії та захисті (і просуванні далі!) кордонів імперії. Українська ж позиція інша: запорозькі козаки були синами українського народу, його захисниками, відтак вони мусили лишатися в Україні для захисту своїх матерів та сестер, незважаючи на те, що кордони Російської імперії розширилися аж по Кавказ.
Висвітленням своєї позиції Казарін скинув із себе останній одяг і став перед наші очі голим-голісіньким російським імперцем. А імперці, як відомо, заперечують існування української держави, відтак є її природними ворогами. Дивує в цій ситуації, що ворог нашої держави обіймає високу посаду в її адміністративних органах. Оце парадокс, а точніше черговий маразм Самостійної України!

А те, що Казарін є державним службовцем української держави, призначення якого прямо залежить від Віктора Ющенка, підкреслює дволикість нашого президента.

Щодо протестів української громадськості. Це добре, щоб люди протестують проти побудови в Україні пам’ятника “вражій дочці” Катерині. Але чому вже не чути протестів громадськості проти пам’ятників Леніна та інших катів-комуністів? Що, звиклися з ними? Так само може вийти і з пам’ятниками Катерини. Не здивуюся, що за рік-два, проходячи повз, багато хто навіть не плюне в їхній бік. А все тому, що запал у нашої нації солом’яний, швидко загоряється і так само швидко згасає. І вороги про це знають.

Те, що в Україні досі стоять тисячі пам’ятників Леніну та будуються пам’ятники ворогові українського народу Катерині, є ганьбою для українського народу. І відповідальність за це насамперед лягає на плечі президента Віктора Ющенка.

Роман КОВАЛЬ (газета "Незборима Нація")


Повідомлено Олексій