Повернення Чорноморського флоту РФ до рідних берегів у самій Росії не вигідно нікому: ні владі, ні бізнесу.
Дискусії навколо перебування ЧФ РФ на території України точаться давно. Їх переважна більшість тією чи іншою мірою порушують питання виходу флоту з Криму та Севастополя.
При цьому, попри чітко озвучену офіційним Києвом позицію, згідно з якою Україна не має намірів форсувати процес виведення російського флоту зі своєї території, міф про бажання на берегах Дніпра будь-що «видворити» російських військових, продовжує залишатися предметом полеміки. Проте мало хто замислювався про те, а чи раді поверненню моряків-чорноморців до рідних берегів у самій Росії та чи готові їх зустріти на батьківщині?
Абсурдне на перший погляд питання перестає бути таким, щойно мова заходить про інтереси. Зрозуміло, російські. А спектр їх досить широкий – від особистих до великодержавних.
Зацікавленість РФ на державному рівні в збереженні військової присутності на кримській землі цілком очевидна. Адже Крим як, втім, і весь Чорноморський регіон, користуючись військовою термінологією, входить в операційну зону Чорноморського флоту, а «вся операційна зона флоту обґрунтовано може бути названа зоною стратегічних інтересів РФ». Таку оцінку регіону дав свого часу головнокомандувач російським ВМФ Володимир Масорін. За словами адмірала, «саме в цій зоні та прилеглих до неї континентальних районах формуються як взаємні міждержавні інтереси, так і суперечності в різних сферах геополітики». Сьогодні останнє стає дедалі очевиднішим.
Наразі з шести причорноморських держав три (Туреччина, Болгарія та Румунія) є повноправними членами НАТО. Ще дві країни - Україна і Грузія - висловили готовність приєднатися до Альянсу. Рух останніх у бік Брюсселя Кремль сприймає особливо болісно, свідченням чого стала заява глави зовнішньополітичного відомства Росії Сергія Лаврова, що пролунала днями. За словами російського дипломата, «ми робитимемо все, щоб не допустити вступу України і Грузії в НАТО». І які б не були ці зусилля, певну роль у планах Москви відіграватиме, зокрема, і ЧФ РФ. А це означає, що флот мусить залишатися там, де він зараз розташований – на передовій геополітичних баталій.
Зайвим підтвердженням того, що Чорноморському флоту зарано повертатися до рідних берегів, служать і парламентські слухання в Держдумі РФ, що відбулися 1 квітня цього року, на тему «Стан російсько-українських відносин і виконання зобов'язань за Договором про дружбу, співпрацю і партнерство між Російською Федерацією і Україною». В одному із запропонованих варіантів рекомендацій уряду РФ говориться, що, у разі приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО, вважати за можливе продовження дії договору на черговий термін тільки за умови одночасної і позачергової пролонгації «Угоди між Російською Федерацією і Україною про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» на подальших 20 років на колишніх умовах.
Намагається донести до Кремля думки про те, що флоту не варто поспішати з поверненням додому, і російська бізнес-еліта. Найпоказовішим у цьому плані є виступ на Ш міжнародному форумі «Югтранс»-2008. Портові потужності Азово-Чорноморського басейну: розвиток і конкуренція», що відбувся в Новоросійську в кінці березня цього року, генерального директора компанії Black Sea Shipping Service Ltd Ласло Сабова. Озвучуючи думку представників стивідорних компаній порту Новоросійськ, він зазначив, що рішення зробити на берегах Цемеської бухти військово-морську базу (ВМБ. – Авт.), «м'яко кажучи, не зовсім раціональне». «Вже зараз на півдні Росії відчувається катастрофічний брак глибоководних причалів із зручними під'їзними шляхами. Неважко уявити, як Військово-морський флот у Новоросійську обмежить роботу вантажних терміналів, якщо таким взагалі знайдеться місце», – заявив бізнесмен. При цьому представник великого портового бізнесу пояснив «природу речей». За словами Ласло Сабова, «багато російських вантажів і без того йдуть в українські порти, зокрема через брак портових потужностей на півдні Росії. Навіть якщо наші сусіди не попросять російський флот залишити Севастополь із політичних міркувань, то очевидна економічна причина: щоб блокувати порт Новоросійськ і зробити його ще менш конкурентоспроможним порівняно з українськими портами». Проте, не виключаючи виведення ЧФ РФ з території України в 2017 році, він зауважив, що це може відбутися «не лише через НАТО, а хоч би для того, щоб звільнити Севастополь під транзит російських і казахських вантажів, який дедалі більше зростає».
Але не проти залишитися в Криму і самі російські військові. Високі зарплати, пристойні соціально-побутові умови, вирішення житлового питання і перспективи кар'єрного зростання – всі ці чинники вигідно відрізняють службу за кордоном, на території України, порівняно з умовами виконання військового обов'язку у складі підрозділів, розміщених на російській землі. Так, наприклад, стараннями прихильника повернення Криму до складу РФ Юрія Лужкова семимильними кроками просувається вперед питання забезпечення військовослужбовців Чорноморського флоту житлом. Причому темпам будівництва квартир для своїх захисників може позаздрити будь-який інший регіон неосяжної Росії. І як заявляють московські власті, це ще не межа – Москва будувала й надалі має намір будувати в Севастополі житло для моряків-чорноморців.
У свою чергу, якщо подивитися, хто в сучасній історії Держави Російської стояв за штурвалом Військово-морського флоту, то з подивом можна побачити, що останнім часом на найвищі посади призначали не керівників флотів, що мають у підпорядкуванні стратегічні ядерні сили, а вихідці з ЧФ. Так, із чотирьох командувачів Чорноморським флотом РФ (саме ЧФ РФ, а не ЧФ колишнього СРСР, процес розподілу якого завершився тільки в 1997 році) – адміралів Кравченка, Комоєдова, Масоріна і Татаринова, троє були на вищих посадах у командуванні ВМФ. Не менш успішно роблять кар'єру в Москві й інші офіцери. А це зайвий раз доводить те, що Чорноморський флот був і залишається на особливому рахунку вищого військово-політичного керівництва Росії.
Втім, варто зауважити, що після багатьох років сумнівів і вагань Москва все-таки призналася собі в тому, що рано чи пізно Чорноморський флот піде з України. Проявом «політичної тверезості» стала прийнята 2003 року за ініціативою Володимира Путіна федеральна цільова програма «Створення системи базування Чорноморського флоту на території Російської Федерації в 2004–2020 роки». Підсумком реалізації цього багатомільярдного проекту має стати поява на Кавказькому узбережжі РФ нових військово-морських баз, пунктів базування і місць дислокації для кораблів і частин ЧФ. Проте, незважаючи на надходження в Кремль від керівництва російського Міноборони доповідей про те, що будівництво військово-морської бази Чорноморського флоту в Новоросійську йде за графіком, ситуація далека від ідеальної.
А річ у тім, що, за словами російського керівництва, база в Новоросійську «призначена не для тих кораблів, які зараз стоять у порту Севастополя, а для тих, які не мають свого пункту базування». Про це говорив екс-міністр оборони, а нині перший віце-прем'єр уряду РФ Сергій Іванов. Заяви про це неодноразово лунали і з вуст командування російського ВМФ. Що стосується корабельного складу флоту, що стоїть нині біля причалів у Севастополі та Феодосії, то, вочевидь, батьківщина не готова прийняти своїх героїв.
Для них потрібна ще одна ВМБ, будівництво якої на сьогоднішній день видається вельми проблематичним. Головна складність, із якою довелося зіткнутися російським військовим, – дефіцит вільних територій і глибоководних акваторій, необхідних для створення інфраструктури базування сил ЧФ на узбережжі Кавказу. У ситуації, що склалася, керівництво російського військового відомства змушене було визнати, що облаштування пунктів базування флоту на своїй території увійшло у суперечність з інтересами великого бізнесу. Натомість сам бізнес пропонує російському флоту забути про Новоросійськ і з часом перебратися в «невеликий порт поблизу Сочі – Адлер», який до 2014 року «може бути використаний під дешевшу доставку будматеріалів для олімпійських об'єктів», а після Олімпіади зможе стати новим притулком для кораблів і суден Чорноморського флоту.
Що ж, на сьогоднішній день очевидно, що залишити свій флот у Криму та Севастополі по той бік кордону з Україною вигідно всім – і російським політикам, і російському бізнесу. Олексій Бессарабов, Севастополь, для «Главреда» (http://ua.glavred.info)
Завтра: Міжнародний день пам`ятників і історичних місць
Найближчим часом: Через 2 дні: День довкілля
Через 3 дні: Пасха Христова - Великдень
Через 6 днів: Всесвітній день книг і авторського права, Всеукраїнський день психолога
Через 14 днів: Свято праці (День праці)
Голосування
Який статус повинна мати Російська мова в Україні?
Статус регіональної
Голоси: 21 | 8.94%
Статус Державної
Голоси: 89 | 37.87%
Ніякого статусу
Голоси: 125 | 53.19%
Голосують тільки зареєстровані користувачі
Голоси: 235
Ласкаво просимо
Он-лайн
Гостей: 3
Користувачів: 0
На цій сторінці: 1 Користувачів: 13658
Новачок: Martinlep
Портал Українців Одещини Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове. Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.