Демократично-ліберальна камарилья або замовчує, або пороявляє глухе невдоволення діями диктатора Лукашенка, під орудою якого мовне становище білорусів не набагато гірше українського, але збережена від повного руйнування та грабунку і навіть примножена соціальна, промислова та аграрна інфраструктура. Диктатор до того ж забороняє різноманітні соціологічні експерименти з характерними заздалегідь заданими опитуваннями респондентів та екзіт-полами, результати яких загадковим чином не на користь нації впливають на прикінцеві підсумки виборів.

Той же бацька-диктатор розпорядився провести унікальні генетично-молекулярні дослідження з тим, щоб виявити і зберегти в майбутному національно-етнічні; особливості білорусів, бо кожен народ створений Богом, неповторний єдиний і має право на вічне життя. Небезпечний прецендент! Бо в Борисполі ловлять й одразу ж відпускають ізраїльських туристів, які в пробірках вивозять за бугор запліднені яйцеклітини українських жінок. Це ж набагато компактніше і зручніше, ніж торгувати дорослими рабами! Бо пророцтва Маркса-Леніна та ідеологів лібералізму про злиття націй знову, як і при Сталіні в СРСР, з особливою ретельністю здійснюються в одній, окремо взятій Україні, а не поголовно у всіх колишніх республіках СНД. Міняється доба, змінюються соціальні стандарти. Колишній комуно-атеїзм з його аплогетами дружно почимчикував до різноманітних православних, католицьких, мусульманських конфесій, патріархій та сандеївських сект (вони ображаються, коли їх так називають. «Ми – не секта, – кажуть вони, ми «церков»!), а пророцтва класиків та вождів пролетарських революцій про зубожіння трудящих саме в нас незмінно здійснюються! І саме нам, українцям, соціологами та демографами байдуже і нахабно пророкується, тобто планується скорочення чисельності удвічі чи то утричі.

Здавалося б, запропонуйте молодим подружнім українським парам житло, техніку, землю, реманент, дешеву позику для відновлення виробничого потенціалу села, і питання зрушить з мертвої точки. Ні, нема. Такий підхід на думку деяких патріотів дуже нагадуватиме період комсомольських путівок. Тому для незалежної України він не підходить. З такого приводу варто навести історичний казусу. Коли Грушевському сказали, давайте запропонуємо селянам землю без викупу, він відповів: «А чим тоді ми відрізнятимемось від комуністів?»

Чим закінчився оригінальний підхід вождів УНР до земельного питання всім відомо. Отже проблема, виявляється, полягає в тім, щоб відрізнятись, коли треба відрізнятись, і не відрізнятись, коли відрізнятись не треба. Це просте, але надзвичайно важливе уміння, особливо для державного діяча.

Руслан МОРОЗОВСЬКИЙ

(http://banderivets.org.ua/)