Погодьмося, заяви кримських антинатовців вражають. Та от перед тим, як готувати до показу натовцям кулаки та згадувати дідівську методику такої їх демонстрації, розберімося все ж таки в ситуації. Тим паче досвід зриву цих навчань, які мали відбутися 15.07 – 02.08. 2006 року, ми маємо. Тоді, нагадаємо, навчання не відбулися через затримку схвалення Верховною Радою рішення Президента України про їх проведення. До речі, на організацію тих навчань, до яких готувалися ВМС, Україна мала виділити 140 000 гривень, тоді як США – 516 000 доларів, але це деталі. А ось розбиратися, про які, власне, навчання йдеться, ні тоді, ні зараз, схоже, ніхто й не збирається. Тут, як у класичному «полюванні на відьом», головне – голосніше крикнути «ату його!», і процес пішов. У цьому разі ми не ставитимемо проросійськи налаштованим кримчанам риторичного питання, що Росія, мовляв, проводить з натовцями набагато більше навчань, то чому ж цього не можна робити Україні? Мова – конкретно про «Сі Бриз».

…Навчання «Сі Бриз» проводяться з 1997 року відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння і співпрацю у питаннях оборони і військових відносин між МО США і МО України, підписаного в 1993 році. Як бачимо, жодним НАТО тут і не пахне – йдеться про двосторонню угоду. Але, можливо, кримських активістів надихає офіційна преамбула навчань, яка свідчить, що їх проводять «з метою підготовки і нарощування бойової готовності Військово-Морських сил Збройних сил України на двосторонній основі, але вони відкриті для інших країн, які є членами НАТО, і країн, які приєдналися до програми «Партнерство заради миру».

Та яка різниця? – вигукне котрийсь товариш із плакатом «Ні НАТО!» в руках, - мовляв, це формулювання лише прикриває суть, а вона в тому, що чобіт натовського солдата топче українську землю! А різниця насправді велика. Бо серед учасників «Сі Бриз» кораблів і військових моряків флотів країн НАТО не так вже й багато – якщо в перших навчаннях у 1997 році з 6 країн-учасниць в Альянс входили 4, то вже в наступному 1998-му з 11 країн, що взяли участь у «Сі Бриз», членами НАТО були все ті ж 4. Інші – наші сусіди – Грузія, Молдова, Азербайджан, Вірменія. І… Росія.

Так, взявши тоді участь у «Сі Бриз», росіяни сходу включилися з належним масштабом – відправили зі складу Чорноморського флоту РФ не пару-трійку спостерігачів а, благо гнати недалеко, відразу три кораблі (з дев'яти, що взяли участь у маневрах, тобто – третину бойових одиниць) – два сторожові кораблі типу «Ладный» і один великий десантний корабель.

Маленька деталь: Україна на «Сі Бриз-1998» за участю росіян витратила «аж» 1 тисячу гривень – вона фінансувала виключно протокольні витрати. Отже і українські, і російські моряки вдосталь поплавали-постріляли «на шару» – за все платив Пентагон. Тим часом США така «розважалівка» за участю росіян обійшлася в 1 млн 200 тис доларів. Сума, скажімо так, не маленька. Зокрема й для російських військових. Тому, гадаю, нашим кримським «друзям Росії» варто все ж таки обачніше махати кулаками перед носом НАТО – дивись, зіпсують Кремлю картину бойової підготовки російських військ за рахунок дядечка Сема.

Загалом, за підрахунками автора з відкритих джерел, навчання «Сі Бриз» за всю історію їх проведення, включно з наймасштабнішими, проведеними з 8-го по 21.07.2007 року в акваторії Чорного моря і на полігоні «Широкий лан» під Миколаєвом, обійшлися американцям у 10 млн 182 тис доларів США. Для українського флоту – сума, як для навчань, вельми істотна. При цьому, зазначимо, Україна витратила всього лише трохи більше як 76 тис доларів.

Кажучи про витрати на проведення міжнародних навчань, тобто фактично – про проведення заходів щодо бойової підготовки на чужий кошт, варто пригадати слова командувача ВМС України віце-адмірала Ігоря Тенюха, що звітував на брифінгу в Києві за підсумками минулого року. Адмірал Тенюх тоді вказав, що за 2007 рік кораблі й підрозділи наших ВМС взяли участь у 5 міжнародних навчаннях, на яких відпрацювали не мало не багато 35% всього необхідного річного обсягу бойової підготовки. Завдяки цьому вдалося підвищити середню тривалість перебування в морі кораблів, що виконують навчально-бойові завдання, на 9 діб порівняно з 2006-м роком і досягти цифри 29 діб. Згоден, тут вже, звичайно, не військовим, а державі має бути соромно, що її армія при плануванні навчання особового складу більш ніж на третину від обсягу занять мусить орієнтуватися на чужі кошти і цнотливо називати це «міжнародною співпрацею». Але – факт залишається фактом, роль навчань «Сі Бриз», зокрема, в цьому контексті лише набуває більшого значення для всього українського флоту. Втім, упевнений, що-що, а боєготовність рідних ВМС кримських активістів-антинатовців хвилює найменше.

Але, можливо, американці власним коштом навчають українських моряків чогось кепського, наприклад, брати участь у загарбницьких операціях як «гарматне м'ясо», як модно говорити в колах певних політиків, поневолювати мирні країни і народи, встановлювати на морі диктатуру США? Та начебто ні. Згідно з легендою, під час «Сі Бриз» (традиційною, до речі, для цих навчань) учасники відпрацьовують «спільні дії військово-морських, сухопутних, десантних і спеціальних підрозділів флотів різних країн світу під час планування і проведення миротворчих і гуманітарних операцій». Простіше кажучи, військові вчаться проводити операції, які є прерогативними в миротворчій діяльності ООН. Більш того – якщо такі операції проводить навіть НАТО як регіональна організація, то все одно – згідно з резолюцією Ради Безпеки Об'єднаних Націй і мандата, переданого від ООН. То проти яких навчань протестувати? Якщо у нас вже тематика миротворчості ООН – це кримінал, то говорити просто нема про що.

Ще один абсолютно незрозумілий момент. В той час, як у Криму активісти чимдуж лаяли «Сі Бриз», у рамках другої фази 7-ї активації кораблі спільної Чорноморської групи військово-морської співпраці «Блексифор» увійшли до російського порту Новоросійськ. З ними – корвет ВМС України «Тернопіль». Мета «Блексифор» – ті ж самі гуманітарні операції. Склад – здебільшого ті самі Росія, Україна, Болгарія, Грузія, Румунія, Туреччина. Чому ж «Блексифор» не викликає такого роздратування, як «Сі Бриз»? Нібито й різниця невелика, у рамках яких навчань «дружити» з натовцями Туреччиною або Румунією. Навпаки: якщо «Сі Бриз» проводять на чужий кошт, то «Блексифор» – на свої кревні. Можливо, різниця лише в тому, що тут можна заходити в порти Росії? Оце так логіка...

У будь-якому разі зрозуміло: з 11 міжнародних навчань на території України, запланованих разом з «Сі Бриз» на 2008 рік і затверджених минулого тижня Верховною Радою, наша армія і флот винесуть багато що - як щодо обміну досвідом, так і щодо бойової підготовки. При цьому єдине, що залишається побажати учасникам таких «антинатовських» акцій – просто сісти і, враховуючи всі наведені факти, всього лише поворушити мозком. Гадаю, більшого й не треба.

За матеріалами http://ua.glavred.info