для друку  створити pdf-документ з цієї новини 
Люди живуть стільки, скільки про них пам'ятають
16.05.08
СССР, СРСР, НКВД, НКВС, комуністи, КПУ, КПРС, правда, Україна, КҐБ...До кінця війни залишалися лічені дні, і помічник командира взводу 1235-го гвардійського полку гвардії старший сержант Лазар Борисенко мріяв, як повернеться до рідної домівки і продовжить хліборобську справу, од якої відірвала війна. Та не судилося: Лазара Феодосійовича заарештували органи СМЕРШу, а військовий трибунал засудив його до десяти років ув’язнення у виправно-трудових таборах з позбавленням громадянських прав на п’ять років та медалі «За відвагу». Вина Борисенка полягала в тому, що він, як було сказано в обвинувальному вироку, «зводив наклеп на радянську владу, розповідаючи про голод в Україні, який нібито панував там у 30-ті роки».

...Олексу Короленка, Михайла Бондаренка, Василя Олексійчука засудили до розстрілу, як «ворогів народу, що служили міжнародному капіталу»...
Список таких «злочинців» можна продовжувати до нескінченности. Бо той маховик політичних репресій, що прокотився Україною у 30-ті роки минулого століття, відібрав життя у мільйонів людей. Їхня вина полягала в тому, що вони мали нещастя народитися і жити в країні, де правив нелюдський режим, що знаходив утіху в чужому горі.

Сьогодні всі ми живемо в незалежній Українській державі. І наш моральний обов’язок — воскресити з небуття імена тих, чиї життя покалічила ненависна тоталітарна система.

— Це наше завдання, — вважає академік Петро Тронько. — І перший крок до його реалізації був зроблений ще в радянській Україні, коли 17 квітня 1991 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Попри всю строкатість тодішнього парламенту, в якому більшість була за комуністами, навіть він знайшов у собі мужність визнати: «мільйони безвинних людей на підставі антигуманних і антидемократичних законів та внаслідок прямого беззаконня і свавілля зазнали переслідувань за свою політичну діяльність, висловлювання та релігійні переконання».

Відповідаючи на соціальний запит українського суспільства, керівництво Національної академії наук, Інституту історії України НАН України, Служби безпеки України спільно з Державним комітетом по пресі, Українським історико-просвітницьким товариством «Меморіал», Всеукраїнською Спілкою краєзнавців ініціювали Державну програму науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» — видання, яке має сприяти відновленню історичної правди про події, що відбувалися на нашій землі у минулому столітті. Верховна Рада, Кабінет Міністрів України підтримали цю ініціативу, а президія Національної академії наук своєю постановою визначила Державну програму «Реабілітовані історією» пріоритетною у своїй діяльності.

Для організації роботи з підготовки згаданої серії книг було затверджено Головну редакційну колегію науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією», створені обласні редколегії та науково-редакційні групи, які розпочали підготовку обласних томів. Структура кожного обласного тому включає декілька книг. У першій книзі публікується вступна стаття-дослідження, в якій особлива увага звертається на особливості функціонування радянського режиму на території области, вміщено нариси про незаслужено забутих та репресованих державних діячів, науковців, представників культури, політиків, робітників, селян, що дають читачеві можливість уявити масштабність «соціальної чистки» радянського суспільства. Розділ «Мовою документів» дає уявлення про методи роботи радянських спецслужб. У книгах подаються також списки репресованих, складені на підставі архівно-слідчих справ. Кількість книг по кожній області залежить від чисельности репресованих громадян.

Одночасно при Головній редколегії був створений відділ з розробки архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КҐБ, співробітники якого співпрацюють з галузевим архівом Служби безпеки України щодо виявлення архівних документів. Постанова також передбачала фінансування окремого періодичного видання «З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КҐБ». Міністерству фінансів України доручалося передбачити кошти на витрати, пов’язанні з виконанням Державної програми «Реабілітовані історією».

У роботі Головної редколегії серйозним випробуванням на першому етапі стало співробітництво зі Службою безпеки України: далеко не всі керівники її центрального апарату, обласних управлінь усвідомлювали необхідність виконання такої Державної програми. Лише поступово, зі зміною керівників старої генерації, розгортанням процесу наукового пошуку, виникло взаєморозуміння й почали складатися творчі зв’язки. Адже без оприлюднення узагальнених статистичних даних репресивного апарату СРСР та УРСР, його інформаційно-аналітичних документів годі було сподіватися на об’єктивне відтворення реальних історичних подій, з’ясування умотивованости й масштабів репресій в Україні загалом, та в її регіонах зокрема.

Підписані Президентом України В. Ющенком укази щодо увічнення пам’яти жертв Голодомору та політичних репресій суттєвим чином прискорили роботу обласних державних адміністрацій щодо підготовки до друку обласних томів науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». Вже видано перші книги у 23 областях України. Деякі регіони зуміли видати по 3 — 5 книжок. Загальний обсяг надрукованих томів становить 218 146 сторінок, опубліковано 586 нарисів, 1459 оригінальних документів, 988 фотодокументів, оприлюднено 253 878 прізвищ репресованих громадян України.

— Починаючи виконання Державної програми «Реабілітовані історією», ми не мали належного уявлення ні про масштаби політичних репресій, ні про кількість архівних документів, які підлягали вивченню, ні про місця їх зберігання, — сказав на презентації видань Державної програми «Реабілітовані історією» Петро Тронько. — Спочатку планувалося видати 25 томів. Але з розгортанням роботи ставало зрозуміло, що, зважаючи на кількість жертв радянського тоталітаризму, 25 томів буде замало. На 2008 рік рекомендовано до друку 48 томів.

Усього ж передбачається видати більш як 100 томів.

На допомогу дослідникам виключно за спонсорські кошти надруковано 22 числа наукового часопису «З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КҐБ», аналогів якому немає на теренах колишнього Радянського Союзу. Упродовж останнього десятиліття цей журнал — єдине спеціалізоване видання на пострадянському просторі, де публікуються наукові розробки з історії колишніх радянських спецслужб, дослідження щодо становлення та різних аспектів функціонування радянської тоталітарної системи. До друку здано вже наступні три числа журналу.

Співробітники обласних редакційних груп за архівно-слідчими справами, які знаходяться у Національному архівному фонді України, працівники обласних науково-редакційних груп виявили й склали картки на більш як 700 тисяч репресованих громадян. Розпочато роботу з виявлення імен громадян, які були депортовані під час масової насильницької колективізації 1920— 1930-х років та масового виселення людей із Західної України в 1940—1950-х роках за час боротьби з ОУН і УПА.

Головною редколегією серії «Реабілітовані історією» підготовлено та видано бібліографічний покажчик «Політичні репресії в Україні. 1917—1980-ті роки». Його упорядники — Сергій Калитко, Роман Подкур, Лариса Шевченко, Олександр Рубльов, Сергій Білокінь — намагалися зібрати україноцентричні дослідження. На сьогодні перелік наукових статей, монографій, розвідок, кандидатських та докторських дисертацій, присвячених злочинам тоталітарної системи в Україні, налічує вже близько 5 тисяч. Автори вступних статей до бібліографічного покажчика — Олександр Рубльов, Роман Подкур, Сергій Білокінь — розкривають основні етапи, головні напрями і тенденції дослідження радянського політичного терору в СРСР, і зокрема в Україні.

Програма об’єднала сотні істориків, науковців, викладачів вищих навчальних закладів, архівістів, бібліотекарів, працівників музеїв, журналістів, краєзнавців — усіх, хто вважає своїм громадянським обов’язком відновлення пам’яти про сотні тисяч загиблих громадян України, повернення родинам доброго імени батьків, дідів та прадідів.

Головна редколегія звернулася до Президента України з проханням посприяти у створенні національного банку даних про жертви політичних репресій. На сьогодні вже існують електронні бази даних практично у всіх областях України, їх треба лише об’єднати та випустити для загального користування в Інтернеті. Однак Кабінет Міністрів України поки не спромігся виділити кошти на матеріально-технічне забезпечення цієї ідеї. Йдеться не про мільйони, і навіть не сотні тисяч гривень. Потрібно всього декілька десятків тисяч гривень на придбання відповідної техніки та оплату праці одного-двох фахівців.

Успішність здійснення Державної програми залежить від ступеня виявлення та опрацювання джерельної бази. Виконавці її вже постали перед необхідністю опрацювання матеріалів з архівосховищ Державного архіву Російської Федерації, Російського державного архіву соціально-економічної історії і Центрального архіву Федеральної служби безпеки Росії. Потрібно виявити увесь документальний комплекс україніки тих країн, куди доля закинула українців, що рятувалися від політичних репресій.

Словом, проблем, вирішення яких вимагає фінансових та матеріальних ресурсів, вистачає. Але, як вважає Петро Тронько, виконання Державної програми «Реабілітовані історією» — це величний пам’ятник безвинно убієнним нашим співвітчизникам, вирок тоталітарній системі. І ми, їхні нащадки, маємо це зробити.

...Давньогрецький філософ Сенека вважав, що «людина живе стільки, скільки про неї пам’ятають». Відновивши історичну справедливість стосовно сотень тисяч наших співвітчизників, ми продовжимо і їхні життя.

Сергій ЗЯТЬЄВ

"Українське Слово"
Закладки: 


Ви повинні увійти, щоб відправляти коментарі на цьому сайті, або увійдіть, або - якщо ви ще не зареєстровані - натисніть тут, щоб зареєструватись
No connect
Портал Українців Одещини
Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове.
Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.