Аналізуючи факт передачі Криму Україні, звернемо увагу на всі „щедроти” Москви.

Народовбивство, що вчинив комуністичний режим над кримськими татарами справило глибоке враження на тюрків і мусульманські народи взагалі і назавжди закарбувалося у пам’яті потерпілих. Навіть зараз Москва не може знайти виправдання для цього народовбивства, тим паче що з Криму було виселено навіть татар–комуністів. Тому комуністична влада вважала вигідніше зняти з себе відповідальність за цей злочин і перекласти його на українців.

Тому, „даруючи”Україні Крим у 1954 році, Москва водночас передала їй велику і складну проблему з поверненням, виселених комуністами, кримських татар, болгар, греків, німців, вірмен, що з часом мала постати і яку відтепер належало розв’язувати тільки Києву.

Буквально через кілька тижнів після приєднання півострова до України тодішній перший секретар Кримського обкому партії Д.Полянський звернувся з терміновим письмовим зверненням до Москви „про недопущення до Криму депортованих”.

В усякому разі проблема цивілізованого повернення депортованих Криму не вирішувалася. Тим паче, коли 28 квітня 1956 року Указом Президії СРСР кримські татари були звільнені із спецпоселення без права повернення в рідні місця і повернення конфіскованого майна. Цим самим Москва ще сильніше стягнула вузол складної проблеми для України, яка не вирішена до сьогодні.

Яким був насправді Крим через десять років по війні? Що залишилося цілого й неушкодженого після того як по ньому пронісся вихор війни, який несли дві армії?

„Тут все ще відчувається подих страшної війни. Вздовж доріг розбиті танки і артилерійські гармати, і скрізь, до горизонту сірі кам’яні обеліски на людських могилах. Земля тут висохла і заросла бур’янами. Пустуючі села сумно дивляться порожніми хатами, а їхні господарі відіслані злою долею Сталіна помирають на чужині” (О.Аджубей „Спогади про Крим”).

Отримавши в подарунок Крим, керівники УРСР прекрасно розуміли: ставити на ноги півострів доведеться за рахунок резервів України – як матеріальних, так і людських.

З передачею Криму до складу УРСР почалося спорудження нових портів у Ялті, Керчі та Феодосії. В найкоротші терміни збудовано Новокримську ДРЕС, яка й досі забезпечує 40% електроенергії Кримського півострова, зведено нові житлові будинки, школи, заклади культури і побуту. Завдяки зусиллям України в Криму була закладена потужна переробна база агропромислового комплексу, що забезпечувало у майбутньому не тільки потреби півострова.

А сьогодні коли щорічно АРК дає в український бюджет мільярди гривень, маючи потужний рекреаційний комплекс, порт, обладнаний для утримання великої кількості військових кораблів і субмарин, і вже досліджені нафтогазоносні родовища на шельфі Чорного моря, то з „вуст” Кремля вже 16 років Української незалежності нахабно і безкарно лунають заяви, на які не можуть (чи не хочуть?) відповісти наші „добродії”, що знаходяться при владі на київських пагорбах, і для яких головне кредо – злодійство і „дерибан” всього, що тільки можна „дерибанити”.

Та, незважаючи на те, що наша Батьківщина знаходиться у лабетах внутрішніх окупантів, на те, що не всі етнічні українські території ще повернуті українцям, на те, що здихаюча кремлівська імперія жадібно сичить і пускає струмені отрути на всі боки, Україна – буде соборною державою, а Крим – був, є і буде українським!

Слава Україні!

http://banderivets.org.ua/