Значні археологічні відкриття на території сучасної України, в тому числі й відкриття Трипільської культури, мало додавали до “історії нашої країни”, тому, що вони дуже заважали колонізаторам показувати нас молодшими і другоряднішими “братами”
Характерним прикладом замовчування радянською наукою археологічних знахідок на території України, було, зокрема, відкриття унікальної стоянки первісної людини поблизу селища Королеве на Закарпатті. Виявлена в середині 70-х років, вона довго була маловідомою в Україні. А от зарубіжна наука вже давно оцінила це відкриття українських археологів, як подію світового значення, адже саме вона змусила весь науковий світ переглянути погляди про термін і шлях заселення Східної Європи. Адже освоєння цієї території неандертальцями, в тому числі і України, почалося щонайменше мільйон років назад, саме з Карпат, тому що протягом останнього мільйона років вони не були покриті льодовиковою кригою і не були затоплені потопом.
Приховування археологічних знахідок та історичних фактів від українського народу призвело до того, що давню історію України значно краще від нас знали іноземні історики. Але і вони часто робили хибні і заангажовані висновки. Основна їхня похибка — незнання слов'янських мов і недооцінка безпосередніх зв'язків від протослов'янської мови до інших т. зв. “індо-європейських” мов.
Ось що сказав відомий український поет Борис Олійник з приводу “зверхнього ставлення” до “українського питання” з боку наукової еліти” закордонних країв.:
“Ми тут жили ще до часів потопу.
Наш корінь у земну вростає вісь.
І перше, ніж учити нас, Європо,
На себе ліпше збоку подивись.
Ти нас озвала “хутором” пихато.
Облиш: твій посміх нам не допече.
Бо ми тоді вже побілили хату,
Як ти іще не виповзла з печер.»
Але навіть в час начебто незалежної України історична правда доходить до нас дуже повільно, бо у ній не зацікавлена наша внутрішні керівна ксено- та псевдоеліта…

Пракорені цивілізації

Європейська раса практично була сформована уже за 15 тисяч років тому і досягла високого рівня матеріальної, й особливо, духовної культури. Однією з найдавніших і найвидатніших пам'яток духовного життя прадавнього населення України, його своєрідним літописом є Кам'яна Могила. Завдяки цій унікальній пам'ятці, біля села Терпіння Мелітопольського району Запорізької області, ми маємо змогу з'ясувати чимало питань мистецької творчості, ідеологічних уявлень та побуту нашого праетносу від палеолітичного часу і аж до епохи бронзи.
Написи (петрогліфи) Кам'яної Могили на півтори-дві тисячі років древніші, ніж глиняні дощечки Шумеру. Але найбільш вражаючою є майже абсолютна схожість древніх написів Північного Причорномор'я та Південного Дворіччя, тобто Аратти і Шумеру. Написи Кам'яної Могили розшифрував свого часу академік Анатолій Кіфішин.
Кам'яна Могила — це велика національна гордість. Далеко не всі народи світу володіють святинями планетарного значення. Саме звідси ми нарешті отримали змогу дізнатися про наше коріння і про те, коли і як зароджувалась на наших землях основа держави, її культура і традиції. На презентації книги “Древнєє святилище Камяная Могила” у Верховній Раді України тодішній мер Києва Омельченко сказав: “ Я почуваюся дитиною, яка жодного дня не була в школі”. Показовим є і те, що книга російського академіка , яка створювалась у Москві, вийшла з друку в Києві у видавництві “Аратта”. “Вам не проститься те, що є древніші від древніх”, — сказав Кифішину Борис Олійник.
Очевидно, що кілька тисячоліть поспіль Кам'яна Могила була найбільшою святинею і Аратти, і Шумеру. Нащадки Аратти — арії — несли свою культуру в різні регіони. Найбільш яскраво і цілісно вона збереглася в Індії, на ній дотепер базується вся сучасна індійська культура. Арій — означає божественний, шляхетний, благородний землероб, орач землі. Адже в наших предків оранка землі була перетворена на священнодійство, на працю-молитву.
Державні утворення на території України завжди мали власні назви: Аратта, Самарія, Кіммерія, Скіфія, Сарматія, Антський союз, Русь, Козацька держава, Україна. Наша нація розселилася від Дніпра до Інду, у Месопотамію, Італію, Грецію, Ірландію, Єгипет, Палестину. За 500 років до приходу іудеїв у Палестину там вже були наші міста — Русасалеліс (у перекладі "постій русина", нинішній Єрусалим), Скіфопіль, (Рама (хрест), Назарет (назирати), Каня (яструб), Яри-гон та інші — ред.)
Україна — це не ім'я держави, а назва території на якій протягом 30-ти тисяч років відбувається динамічний розвиток геосоціального організму. Українці — це не етнічна назва, а назва населення, яке проживає на території України, вкорінене в цю назву. Отже, українцями були арії, самари, кіммерійці, скіфи, сармати, анти, руси. Володимир Шаян стверджує, що ми не блукали по пустелі 40 років, шукаючи своєї землі, бо вона нам була дана споконвіку.
Наш край починали називати Україною, тобто за назвою землі, лише тоді, коли черговий раз руйнувалася її державність. Різні історики по-різному називали Україну. Багато з них зводять до того, ніби слово “Україна” означає “земля, що лежить скраю”. Такої думки дотримуються, зокрема, російські історики, які переконують себе й усіх, ніби наші землі є окраїною Росії, звідкіля й назва. Однак слово "Україна" набагато старше від самої Росії. Коли це слово вже писалося у давніх документах, як назва нашої держави, то ще не існувало не тільки Росії, але й бодай маленького Московського князівства. Ці історики не можуть пояснити й того, чому Україна, на якій міститься географічний центр Європи, а не, скажімо Португалія, Шотландія, чи Камчатка, є "землею скраю".
Росія нині — це країна, яка не тільки не знає власної історії, а й не хоче її знати. Сьогоднішня влада Росії і ті, що її підтримують не здібні почути голос історії. Як пояснює Василь Кобилюх, філолог і санскритолог, у санскриті назва Україна означає "Могутнє царство Сонця", або "Могутня берегиня Сонця". Йдеться про берегиню релігійної ідеї сонцепоклонства, котра проіснувала в Україні майже сім тисячоліть. Ця назва вказує на культ Сонця, як джерела тепла, світла і самого життя. В результаті Сонце стало символом єдиного життєдайного Бога, верховного володаря всіх небесних і земних сил. Ще ім'я Україна перекладається як "Свята земля Мудрості", "країна мудрості". Давньоукраїнське "ук" означає "учений", звідси — "наука", "укий" — вчений, а "неук", "неукий" — не вчений.


Український санскрит

Науковець Василь Кобилюх стверджує, що той, хто опанує прадавню українську мову — санскрит, — по-новому прочитає історію розвитку людства. Ця мова найстарша у світі, нею розмовляли всі індоєвропейські племена 8-10 тисяч років тому. Санскрит — напрочуд багата мова, це мова богів, мова величного народу. Отже, ми можемо пишатися, що Україна — творець найпотужнішої у світі мови, якою досі користуються в Індії та Тибеті. В сучасній українській і індійській мовах більше тисячі споріднених слів. Наприклад, трава — трин, майдан — майдан, один — ади, два — две, три — трая, чотири — чатур, дім — дама, син — суну, мед — мадгу тощо.
Мовою санскрит написані найдавніші пам'ятки староіндійської літератури Веди. Одна з них — Рігведа є дуже авторитетним джерелом з прадавньої історії аріїв. Це чи не найдавніша у світі збірка священних текстів, яка описує життя аріїв у Подніпров'ї, їхні вірування і міфологію. Арійці, порівняно з іншими расами, володіли незрівнянно вищою здатністю до творчості. Саме завдяки цій відмінній якості стала можливою грандіозна перебудова всієї системи життя тогочасного людства. Це був перехід до сталого господарства, де почалося формування стада свійських тварин, оранка землі, сіяння ячменю, жита, пшениці, вдосконалення зброї і знарядь праці, вивчення медицини і астрономії.
Знаки зодіаку створили не греки, як дехто вважає, а наш далекий предок першосвятитель людства Рама. Нам необхідно знати, що першість тут тримає символ Рами — Овен (по-латині — Арієс, тобто покровитель оріїв). Вважається, що Зодіак — грецьке слово, але краєзнавець Сергій Піддубний доводить, що це українське слово: "зодіак" — зоряна дія направлена в безмежність. Знаки зодіаку допомагають нам розгадати і походження деяких українських імен. На жаль, наші мовознавці користувалися здебільшого російськими, польськими, зрідка німецькими та англійськими джерелами. Вони мало вникали в особливості народної мови. Відтак ім'я Василь зовсім не грецьке, бо ще за кілька тисячоліть воно вже було в Індії — Васішта (цар). Його, як ім'я індійського бога Вішни (по-нашому — Вишній, Всевишній) заніс туди Рама. Так ім'я Оврам означає той, хто носить символ Рами Овна, Ярослав — я Ра славлю, Орина — Я Ра няня, молодша берегиня, Гордій (Ордій) — той, хто діє від імені Ора, Омелян — від “омела”, рослини, якою лікував людей Рама. Ім'я Ян зустрічаємо в індійській мові Рамаяні, де воно виступає в ролі Бога Сонця. І древні китайці, і латиняни (Януарій) ототожнювали його з Богом.

Потопаючий бик

Другий знак Зодіаку — розлючений бик. Це той, хто нам сьогодні перешкоджає рухатися вперед. Але половина тіла бика вгрузла в болоті і заважає йому виконати свій намір, він падає на коліна. Вже зараз ми чуємо від деяких “прогресивних” російських діячів, що Росії треба прийняти верховенство Києва, бо лише це врятує її від повної катастрофи. Але в духовному житті Росії продовжує домінувати сталінізм. Саме тому Росія — заручник "минулого, яке не минає". Текст російської історії — незмінний, як текст російського гімну, в якому спершу фігурував Сталін, потім "партія і СРСР", а тепер — "Бог і Росія". На підтримку російської влади стала і офіційна російська церква: "Так на основі ординсько-візантійської традиції християнство із релігії і незалежності особистості перетворилося в релігію панування над особистістю".
Росія не працює над жодною європейською перспективою — тією єдиною перспективою, яка могла б врятувати її економіку від кризи і стагнації, а відтак від розвалу держави. Вона продовжує мріяти про себе, як про супердержаву. Сьогодні Росія настільки перевантажена тягарем своїх проблем, що для тих, до кого вона приблизиться, подібний вантаж може бути смертельним.
Україна ж повинна рівнятися на Європу, де панують демократичні інституції і прислухатися до своїх пророків."То Велес навчив Праотців наших орати землю і злаки сіяти, і жати віна-вінча на полях страдних, і ставити Снопа до огнища, і чтити його як Отця Божого!" (Велесова Книга).
Велесова Книга — це найстарший літопис дохристиянської Русі-України, випалений старим українським письмом на дубових дощечках-плитках. В ній описано нашу історію, приблизно від 650 року до кінця ІХст. Велес Книга описує не тільки суто історичні події та проблеми, але й аспекти культурно-релігійного та політичного життя нашого минулого, впливи яких діють ще й донині. Велес Книга є Священна Книга нашого народу, це Святе Письмо українців. У ній ми знайдемо глибинну мудрість, залишену нам у спадок Нашими Предками. "Будьте синами своїх Богів, і сила їхня перебуватиме з вами до кінця ". Книга дає тим, хто здатен почути і зрозуміти голос предків, надзвичайно багату змістом відповідь на питання: Хто ми? Чиї діти? Яких батьків? Велес Книга є нашим провідником, вона дає нам і всім наступним поколінням пророчі настанови.
Нам треба навчитися слухати й шанувати рідних пророків і провідників. Чужих ми слухали, спробуймо своїх принаймні зрозуміти. У важкі часи того чи іншого народу завжди народжувався його пророк-проповідник, який вказував даному народу правильний шлях, але не всі прислухалися до них. І тому ті народи зникали, бо народ, який не слухає своїх провідників, гине.

Захована посвята

Якщо прочитати книги "Великі Посвячені" Жана Шюре, "Віра Предків Наших" Володимира Шаяна, "Праісторія України-Руси" Юрія Шилова, "Корінь безсмертної України і українського народу" В.Паїка — ви побачите, що перший великий "посвячений" Рама (Рамагандра) саме з України повів аріїв в Індію і заклав основи ведичної мудрості. І сьогодні дітей у школах Індії навчають, що п'ять тисяч років тому до Індії прибули оріяни з півночі, тримаючи в руках символ світла — свастику. Президент Індії С.Радгакрішнан в книзі "Індійська філософія" писав, що "Оріяни принесли з собою визначені поняття і вірування, які вони продовжували розвивати в Індії".
Віра в Божественне походження нашого народу є його духовною метрикою. Наша давня віра була тісно пов'язана з природою, сповідувався культ Предків і Роду. У деяких селах ще й досі батька-матір діти називають на ВИ. Це не проста звичка, а підсвідомо глибинна повага до Роду, Родини, Батьків, Предків...
Загалом, Київська Русь, свого часу наймогутніша держава Європи, це лише куций кінець історії Великої Руси-України. Такі висновки зробив Юрій Шилов, відомий історик-археолог. Ми часто говоримо, що Київська Русь була в апогеї розвитку за князювання Володимира Великого, і це начебто пов'язано з запровадженням християнства на Русі. Але згадаймо, що ще в 1-му столітті нашої ери апостол Андрій Первозванний приніс благу вість і поставив хрест на Київських горах, заснувавши на кілька років раніше, ніж у Візантії, одну з перших у світі Христову церкву. Як відомо, кияни зустріли апостола прихильно, вітаючи новину, яку він приніс. І раптом через 900 років на тих же горах довелося жорстокими методами запроваджувати християнство, принесене Володимиром із Візантії. Чому так змінилися кияни? Може то було вже якесь інше християнство?
Офіційна церква досі приховує Євангеліє від св. Андрія і його послання. Очевидно, що в тих писаннях є щось таке, чого так не хоче обнародувати Рим і Візантія. Про це згадує краєзнавець Сергій Піддубний і каже, що Андрій Первозванний напевно був нашим співвітчизником і спішив повідомити рідний Край, що мрія батька Ора здійснилася, що його син Христос (не виключено, що він мав зовсім інше ім'я) ціною своєї смерті сповістив всьому світові про перемогу людського духу і прабатьківської віри оріїв.

Ностальгія за Святославом

А наймогутнішою Русь була за князя Святослава. Але ми часто забуваємо про це, а “історики” надають перевагу Володимиру, який навіть став “святим”. Це тільки тому, що Володимир прийняв християнство, а Святослав був язичником. Власне від Володимира починається занепад могутньої держави, яку залишив йому Святослав.
Святослав Хоробрий своє князювання провів у походах, разом з своїми воїнами їв і спав, підклавши під голову сідло. Тільки пару разів на добу переодягався в білий одяг, бо він князь. Великий князь! Він завдав нищівних ударів Візантії, половцям і розгромив найбільшого ворога тодішньої Русі — Хозарію, адже ці юдеїзовані тюрки часто робили завойовницькі наскоки на наші землі, грабували людей, захоплювали їх в полон і продавали в рабство.
Святослав, кажучи чесне слово, клявся, пучкою пальців доторкаючись до Матері-Землі. Перед боєм він завжди мав коротку, але запальну промову перед своїми воїнами. Він казав: "Ми сюди прийшли, щоб перемогти ворога. Переможемо, або поляжемо в бою. Не осоромимо землі Руської. Бо мертві сорому не мають". В планах князя було вийти до берегів Чорного моря і приєднати до України ці землі.
Походи Святослава багато хто оцінює як завойовницькі і кажуть, що він, шукаючи чужого, втратив своє. Насправді, Святослав у Подунав’ї чужого не шукав, а лише звільняв споконвічні землі, загарбані чужинцями. Він був збирачем земель Руських.
За князювання Святослава Русь мала найширші кордони за всю її історію. Зовнішня політика Святослава була для держави життєво необхідною. Смерть князя Святослава звільнила шлях до духовної інтервенції — іудаїзації Київської Русі. Як бракує нам сьогодні героїчного духу, патріотизму мужнього лицаря-язичника Святослава.
Язичник — це людина, у якій живе дух предків, яка споріднена з природою, духами, культом предків, їхніми віруваннями, обрядами, традиціями. Перед ликом смерті язичник звертався до землі, як до живої суті: "Земле, Мати святая, я йду в твої обійми! Зроди з крові моєї життя для внуків наших, Земле!"


На язичницьких храмах був напис — "Пізнай сам себе". І дійсно, чи знаємо ми самі себе і чи взагалі ми задумуємось над цією проблемою. Пізнай правду і вона визволить тебе. Лише там, де є могили, прийде воскресіння. Якщо за націю немає кому померти, то вона помирає сама. Нація повинна знати свою історію — без повернення шаноби до своїх пращурів та їх могил не можна подолати теперішнє історичне безпам'ятство.
Сьогодні багато народів приділяють увагу пошукам власного коріння. А де наше коріння?... Дерево життя не може бути вічно зеленим і плодоносити, якщо в нього підірване коріння. Нація без минулого не має майбутнього.
Нам Всевишній дав щедру землю, гарну природу, наш народ вніс надзвичайно вагомий внесок у прогресивну течію світових надбань. Ми першими приручили коня, винайшли колесо, першими почали обробляти землю. Тому наші предки й стали зватися орії (арії), тобто орачі землі. Ми першими винайшли ракети. Запорізькі козаки 1615 року, коли на них напали турки, вночі атакували їхній табір цівками, які в польоті горіли і падаючи п'ять разів відбивалися від землі, перелітаючи горючими на кілька метрів.

Українські пріоритети

Першу телепередачу 1928 року у Ташкенті провів Борис Грабовський — син відомого українського поета Павла Грабовського. Мало того, що винахідник не одержав ніякого наукового звання за винахід телевізора, прізвища його ви не знайдете в жодному радянському словнику чи енциклопедії.
Іван Пулюй зробив великі відкриття в галузі фізики, в тому числі метод флюорографії, який потім приписали Вільгельму Рентгену, за що той дістав Нобелівську премію в 1901р.
Полтавський інженер Федір Піроцький 1880 р. збудував і випробував перший трамвай.
Ігор Сікорський створив перший гвинтокрил (гелікоптер).
Перша гасова лампа була застосована у Львові.
Першу в Європі кав'ярню відкрив Юрій Кульчицький.
Класик японської літератури "Айросяньке" ім'я якого внесло до когорти видатних вчених Японії — це наш Василь Єрошенко. У радянських енциклопедіях його імені не знайдете. Будучи цілком незрячим, він побував у Франції, Англії, Бірмі, Китаї, Середній Азії і всюди залишив по собі добрий слід, як письменник і як людина. Єрошенка — великого гуманіста свого часу на Україну — радянські органи не пускали на батьківщину, а пересланий сюди його творчий архів, який він заповів товариству сліпих, вагою три тонни, спалили, вважаючи великого гуманіста диваком.
А скільки українців прославилися в різних галузях на чужині і ми про них мало, або зовсім нічого не знаємо. Максим Березовський після закінчення Болонської філармонічної академії 1771 року здобув звання академіка-композитора і по сьогоднішній день його портрет висить в академії поруч із портретами видатних італійських митців.
Юрій Дрогобич — доктор медицини і філософії, ректор Болонського університету, цінні наукові твори якого видавалися в Римі.

Нобелівські лауреати

Кажуть, що Україна немає жодного Нобелівського лауреата, але серед номінантів були і наші краяни. Приміром, в Росії, щоб збільшити список російських лауреатів, називаються усі, хто народився на територіях, які хоч колись входили до складу Росії. Так робили не тільки росіяни, євреї теж полюбляють приписувати собі чужі імена. Нам такі лауреати не потрібні. Україна своїм лауреатом може вважати лише людину, яка народилася на етнічних українських землях.
Уродженець Харкова, Ілля Мечніков, якого російсько-царська влада вигнала з Одеси за українофільство, згодом емігрував до Франції і в 1908 році отримав Нобелівську премію, за розроблену ще в Одесі теорію фагоцитозу (захисне пристосування організму в перетравлюванні чужорідних частинок, в тому числі бактерій).
Народжений на Вінничині Абрам Ваксман буквально врятував людство від чуми, винайшовши антибіотик, і в 1952 році став Нобелівським лауреатом. Лауреат 1966 р. в галузі літератури Йосип Агнон народився в Бучачі, а в Галичині було опубліковано сімдесят його творів. За досліди в галузі стереохімії (залежність фізичних, хімічних і фізіологічних властивостей сполук від молекул). Нобелівську премію 1981 р. отримав уродженець Золочева Р. Гофман-Сафран. Сьогодні він професор університету у США і називає Україну “обітованою землею свого серця”.
Георгій Шарпак, виходець із Дубровиці, що на Рівненщині, став лауреатом 1992 року за вагомий внесок в теорію ядерної фізики, тепер живе у Франції. Теж в галузі фізики 1944 року став лауреатом мешканець США Ісидор Рабі, який народився в селі Романові під Перемишлем, де жили етнічні українці. Саймон Кузнець-Сміт із Харкова — лауреат в галузі економіки 1871 року. В рідному місті він закінчив університет, але там про це ніхто не знає і навіть немає меморіальної таблиці на його честь. Вчений розробив теорію економічного розвитку Сполучених Штатів, його методи нині використовує весь сучасний світ. А таких нобіліатів, які народилися в Україні чи їхні батьки були вихідцями з наших країв, налічується 30 осіб!
Якщо ретельно вивчити біографії славетних людей, то не можна не помітити, скільки серед них українців. В адміністрації президента США чи не половина — етнічні українці. В американській армії є генерал Кравців і є Самійло Яськівка, чотиризірковий генерал, заступник командувача морської піхоти. Американці гордяться своєю системою запуску ракет з підводних човнів, а розробив її українець Гнатюк із Коломиї. Михайло Яремович є одним з керівників НАСА, який патронував проект космічного корабля "Аполон". У селі Вишневчику, на Тернопіллі, народилася прима "Метрополітен-опери" Коханська, відома як Зембрич. У США є великий музей цієї славетної українки, а тут про неї й не чули.

Висновки

Бог дав нам не лише місію найкращих у світі співаків і хліборобів, а й геніальних інженерів і вчених. Наша нація в особі генетичних українців зробила для втілення мрії людства про зоряні польоти більше, ніж усі інші нації разом узяті. Теорію космічних польотів розробили і втілили в життя Олександр Засядько, Микола Кибальчич, Костянтин Ціолковський — нащадок Северина Наливайка, Юрій Кондратюк — іменем якого названо кратер на зворотному боці Місяця, Сергій Корольов, Михайло Яримович, Гнатюк, Глушко, Челомей, Дудчак, Янгель, Ігор Сікорський, Лозино-Лозинський. У цьому списку всіх найголовніших провідників освоєння космічного простору, як теоретиків, так і практиків, немає жодного неукраїнця! Це не може бути випадковим. Наша нація до цієї справи, очевидно, має генетичну схильність.
Ті дві людини, які запустили першими в космос супутник і людину, були не євреями, не росіянами чи німцями, а українцями. І потім вони, Корольов і Глушко, були репресовані. У Корольова навіть дійшло до того, що в листку обліку кадрів він написав “Українець” з великої літери. Цього совдепівська система не змогла йому пробачити до кінця його життя. Валентина Глушка в Росії так і не вдалося і досі час перефарбувати в росіянина. З великою образою в Інтернеті росіяни поширили інформацію, що діти одесита Глушка наполягли на тому, щоб у його новітній біографії, виданій в Москві, було підкреслено, що він — українець.
А чи знаємо ми про те, що серед 300 мільйонів жителів США, не знайшлося нікого іншого, крім двох українців, щоб керувати НАСА, а в Росії з 150 мільйонами жителів — не знайшлося жодного етнічного росіянина, щоб очолити радянську космічну програму і довелося призначити українця. Найвідоміша американська космічна ракета “Трайдент” у перекладі з англійської означає “Тризуб”, а на мисі Канаверал у США стоїть пам'ятник Кондратюку, якого у Києві чомусь немає. А чому винахідником першої водневої бомби вважають угорця Теллера? Адже цей винахід він зробив разом із львів'янином Станіславом Уламом.
Ось де, здавалося б, безмежне поле для діяльності Міністерства освіти і науки України. Кому ж, як не школі і вищим учбовим закладам, доносити до учнів і студентів ці незаперечні факти.
Кажуть, що генії не мають національності і належать людству. Але ми повинні гордитися тим, що багато з непересічних особистостей народилися на нашій славетній землі. Біда наша в тому, що ми не допитливі, нічим не цікавимось і нічого не хочемо знати. А якщо вже й цікавимось, то більше чужим: чужими керівниками, чужими героями, чужими пророками. А якщо ми самі собі не цікаві, самі себе не поважаємо, то чи будемо цікавими для інших і чи будуть нас поважати інші?
За 14 років незалежності жодного разу ми не запросили до нас наших лауреатів, не виявили ніякого зацікавлення ними. Ми їх ігноруємо, навіть тих, які, здобувши славу, не забули свого коріння.
Подвійно гірко, що пасивним щодо власної історії є молоде покоління. Маючи можливість долучитись до справи відродження України, молодь не бажає занурюватись в минуле, надаючи перевагу матеріальному сьогоденню і пересічним інтересам, а наша т. зв. ксено- і псевдовлада” лише підштовхує їх до цього...


Джерело: http://sota.libra.com.ua (Сота свободи)