для друку  створити pdf-документ з цієї новини 
Тут діяло потужне націоналістичне підпілля
08.06.08
Нещодавно у м. Миколаєві видано дослідження «Повоєнна та сучасна Миколаївщина». Її автори — миколаївські історики Валентин Шкварець, Євген Горбуров і Кирило Горбуров — висвітлюють історію Миколаївського краю з 1944-го до січня 2008 року.

На Миколаївщині діяла розгалужена підпільна мережа ОУН. Крайовим провідником був Д. Яворський (псевдо — «Директор»), убитий німцями 9 березня 1944 року разом зі своїм заступником «Романом».

Найбільша молодіжна оунівська організація краю у селі Піски Баштанського району налічувала 25 осіб. Органи НКВС заарештували її провідника Олексія Сердегу (псевдо — «Вогонь») після повернення його з німецького концтабору. Сердегу засудили на десять років ув’язнення у комуністичних концтаборах. Він помер 18 березня 1954 року в концтаборі Комі АРСР.
З приходом радянської армії розгорнулися репресії проти священнослужителів, членів ОУН. Комуно-російська влада репресувала навіть учасників радянського підпілля.

А голодом 1946–1947 років карали всіх українців. Тоді на Миколаївщині загинуло майже 400 тисяч осіб. Історики зазначають, що голод став каральним заходом більшовиків замість невдалої спроби виселити українців у Сибір, як низку кавказьких народів, кримських татар.

Останні осередки ОУН було ліквідовано у 1949 році.

Науковці називають видатних земляків:

27 листопада 1952 року в місті Первомайську на Миколаївщині помер видатний український історик, академік Михайло Слабченко, який народився під Одесою. Він став жертвою репресій, зазнав багато гонінь.

Відомий біолог і хірург Всеволод Гармашів, родом із Миколаєва, був у 1930–1933 роках ректором Українського високого педагогічного інституту в Празі.

Ще один миколаївець — доктор економічних наук, професор Михайло Волобуєв — у 1929 році обґрунтував основи економічної незалежности України. Він також переслідувався комуністами.

І пізніше відважні люди намагалися чинити опір комуністичному режимові.

У 1965 році за спробу створити політичну партію «Боротьба за суспільну справедливість» було заарештовано і засуджено до багаторічного позбавлення волі учня Миколаївського сільськогосподарського технікуму Миколу Богача.

Одинадцятого жовтня 1971 року вперше заарештовано і потім засуджено одеського вчителя української мови і літератури, вихідця з Первомайська Олексу Різниківа (Різниченка) — відомого українського поета, дисидента, автора багатьох збірок, лауреата кількох літературних премій.

У згаданій вище книзі розповідається і про українське національне відродження на Миколаївщині, що розпочалося наприкінці 1980-х. Зокрема, було здійснено низку заходів, спрямованих на увічнення пам’яти видатного українського діяча, засновника миколаївської «Просвіти», автора «Історії України-Руси», опери «Катерина» Миколи Аркаса. До слова, прийомний онук Миколи Аркаса, теж Микола Аркас, був активним учасником Української національно-демократичної революції 1917– 1921 рр. Згодом він став членом ОУН. Микола Аркас — доктор філософії, автор книги «Історія Північної Чорноморщини». Помер у США.

Першого жовтня 1993 року в Миколаївському педінституті (нині — університет ім. В. О. Сухомлинського) відкрито першу в місті кафедру українознавства (завідувач — професор В. П. Шкварець).

У березні 1998 року відбувся 1-й молодіжний кобзарський фестиваль Півдня України «Під срібний дзвін бандури».

23 серпня 2007 року у Миколаєві, у сквері на перехресті вулиць Нікольської і Великої Морської відкрито пам’ятник В’ячеславу Чорноволу.

Історики таврують політиканів, які спекулюють на мовному питанні: «Деяким депутатам здалося, мабуть, що їм усе можна, бо вони ж, мовляв, «узяли Бога за бороду», можуть від нашого імени, але без нас, вирішувати, якою мовою нам користуватися. Ніби переважна більшість мешканців не визначилась щодо цього, скажімо, 1 грудня 1991 року?! Знову від виборів до виборів лунають брехливі освідчення в любові до українського народу, нерідко чужою для нього мовою. І знову — нонсенс: хіба можна одночасно любити народ і зневажати його мову?! Звичайно, ні. Так не буває».

Аналізуючи розвиток области за роки Незалежности, автори книги роблять висновок: «Миколаївський край у складі незалежної Української держави не лише зміг вистояти у переломний період становлення, а й зумів зберегти свій багатий, потужний потенціал минулого, до того ж і помітно наростити сучасну економіку, соціально-культурну та інші сфери суспільного буття».

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ

"Українське Слово"
Закладки: 


Ви повинні увійти, щоб відправляти коментарі на цьому сайті, або увійдіть, або - якщо ви ще не зареєстровані - натисніть тут, щоб зареєструватись
No connect
Портал Українців Одещини
Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове.
Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.