По-друге, хочу подякувати панові Валерію Смирнову
(www.valery-smirnov.com), автору «Таки да полутолкового словаря одесского
языка», «Одесско-блатному словарику «Одесса таки ботает», «Умер-Шмумер,
лишь бы был здоров (Как говорят в Одессе)» й інших книжок «за Одессу», шо
вийшли друком у видавництві «Поліграф» www.polygraph.od.ua, а також
творцям «найодескішого» сайту www.palariev.sitecity.ru, зокрема одеським
літераторам і краєзнавцям Олегу Губарю та Ростиславу Александрову
(Олександру Розенбойму), і ще авторам не менш корисного «Самоучителя
полуживого одесского языка» Олексію Стецюченкові й Олександру Осташку.

Так, на жаль, деякі наведені у цих словниках-самовчителях «перли» (зокрема
українські) геть застарілі, інші - забуті, треті - змінили зміст (див.
«майдан»), шо ще більше наближає «таки да полуживую» О«М» (одеську «мову»)
до міфу. За міф - величезна подяка і низький уклін Ісаку Еммануїловичу
Бабелю, без якого тут теж не обійшлося.

З другого боку, не все так погано: напівжива мова - це все-таки не мертва.
Ще не вмерла О«М»! Є ще «пэрэсичные» одесити, шо володіють повним
джентльменським набором класичних фраз (дякую, шо поділились), є і
постійний броунівський рух, коли слова з різних мов, наче ті молекули,
перемішуються і додаються до більш-менш постійних утворень, як то О«М».
Наприклад, останнім часом О«М» збагатилася такими українізмами, як,
приміром, «люби друзи» або «нахвист».

Хоча, скоріше за все, це загальноукраїнський процес, коли під впливом ЗМІ,
освіти і недоприспанного патріотизму мешканці російськомовних міст,
переважно етнічні українці, все частіше «позичають» рідні, українські
слова. Думаю, особливість Одеси в тому, шо це дійсно збагачує мову
одеситів, а не робить з неї скалічений суржик.

Власне, тут, у цьому пості зібрані характерні українські слова (крилаті і
навпаки - дуже земні) та фразеологізми, які більш-менш часто вживаються
саме російськомовними одеситами. Певно, шо не всі. Щось забув, не
пригадав. Чи може просто не «натрафлял» на таке слово через те, що в моєму
колі воно (вже) не вживається. Можливо, не всі наведені слова українського
походження. Припускаю, шо деякі з них «ходять» не лише в Одесі. З іншого
боку, словниковий аналіз показав, шо такі нібито типові одеські слова як
«пшонка» (кукурудза) та «биндюжник» (візник, фірман) - українського
походження.

З повагою,
Юрій Власішен
Одеса