для друку  створити pdf-документ з цієї новини 
Любімо рідну Батьківщину
02.07.08
статті, Україна, любов, БатьківщинаЗемля — це основа основ. Це наша Матір-годувальниця, тому до Неї потрібно ставитись з Повагою і Любов’ю. Той , хто її не любить, не може поважати себе. Коли ти когось чи щось любиш, то забуваєш про все, і живеш тільки заради цього. Чи це сім’я, чи твоя улюблена робота, чи Твоя Батьківщина. А можливо ти живеш заради них всіх, тому що все, по-великому рахунку, взаємопов’язане. Не піклуючись про свою рідну землю, не можеш бути впевненим, що збережеться твоя Батьківщина і буде мати продовження твій рід. Не буде продовження твого роду, не буде процвітаючою твоя Нація.
Саме таку картину ми зараз і спостерігаємо, коли смертність перевищує народжуваність вдвічі, бо на сьогоднішній день просто не існує стимулу для народжуваності. Збільшились в декілька разів і прогресують невиліковні хвороби (онкологія, туберкульоз, СНІД). Повна відсутність бачення людьми якогось майбутнього. Відсутність стабільності, віри, коли з приходом нової влади змінюються напрямки розвитку, без врахувань інтересів людей, а лише для покращення життя окремих маргінальних груп, веде українське суспільство до розпачу.
На превеликий жаль політики не здатні реалізовувати свої програми, бо їх “з’їдає” система, вироблена десятками років. Замкнуте і порочне коло. Звідси і байдужість до всього, і навіть в багатьох випадках до самих себе. Перестають народжуватись діти, вмирають люди і Нація поступово вимирає. ПІД ЗАГРОЗОЮ НАЦІЯ, ЯКА ДАЛА ПОЧАТОК ВСІЙ СВІТОВІЙ ЦИВІЛІЗАЦІЇ!
В світі ведеться постійна „війна” — за сировину та ринки збуту, останніми роками ще й за дешеву робочу силу. Аналізуючи політичну ситуацію в світі і в Україні, приходиш до висновку що назріває ще одна категорія війни, найзапеклішої, яка може бути в сьогочасному світі, війна за ЗЕМЛЮ.
До 2008 року накладений мораторій на продаж землі в Україні. Багато державних мужів розуміє, що коли сюди рине іноземний капітал, то НАШУ РІДНУ ГОДУВАЛЬНИЦЮ скуплять за копійки. Скуплять все, бо вже надто ласий шматочок — українська земля.
Земля для українців завжди була стержнем високої моральної та духовної культури. По хорошій землі і врожаю від неї, можна було говорити про господарність хазяїна. І в українському середовищі, в давні часи, такі господарі мали неабиякий авторитет в суспільстві. “Совєтська” пропаганда і діяльність на розкуркулювання вбили в голови людей, що земля, і все, що на ній вирощено, є власністю держави, на той час “советскої”. Прийшла демократія і законодавчо закріпила за громадянином власність на землю, але, що найгірше, довела селянина до убогості, з тою ціллю щоб зробити НАШУ ЗЕМЛЮ, а не їхню, ТОВАРОМ!!! Та хто і коли давав право продавати СВОЮ МАТІР. Матір, яка тебе виростила і вигодувала! І чим відрізняється той страшний період „совєтського” розкуркулювання від сьогоднішнього? Влада свідомо і помаленьку запускає „іноземного”, „підставного” інвестора, зробивши все можливе, щоб наш внутрішній інвестор (той, хто любить НАШУ ЗЕМЛЮ та хоче на ній працювати) не був конкурентноздатним, через систему кредитування, податковий тиск, монополію на регулювання цін на стратегічні с/г продукти, відсутність чіткого повернення дотацій тощо.
На сьогоднішній день всі великі компанії, які створені для контролю за ринком, мають значну частку іноземних інвестицій. Відбувається свідомий і поступовий процес захоплення ринку, на якому будуть реалізовуватись „їхні програми” з іноземними інвестиціями. Вклавши свої інвестиції, вони почнуть нас вчити “високим технологіям”, плюндруючи землю. А що ми? Невже ми самі на СВОЇЙ ЗЕМЛІ не можемо впоратися? Запозичивши частину дійсно передових технологій, ми зможемо самі впоратися, бо будемо працювати на своїй землі і не на дядю Сема, чи тьотю Сіму. Ми не маємо права дати можливості вважати на своїми рабами, бо ми УКРАЇНЦІ!!!
Українська нація — це нація воїнів і хліборобів. Виробляли, вирощували і постійно боролись за свою землю з загарбниками у всі часи. Чи не наші предки першими виростили пшеницю, яка дала хліб всьому світу? Чи не наші предки винайшли колесо, плуга і приручили коня? Наші предки в ті прадавні часи вирощували 100ц/га. пшениці! Скільки зараз є господарств, які можуть похвалитись такими результатами? 100 центнерів збирали тоді, коли не було добрив, гербіцидів, пестицидів. Вони любили СВОЮ МАТІР-ЗЕМЛЮ. Вони підтримували природній баланс і допомагали Природі і СВОЇЙ ЗЕМЛІ НАРОДЖУВАТИ. ВОНИ НЕ НИЩИЛИ ЇЇ МЕХАНІЗАЦІЄЮ ТА ХІМІЗАЦІЄЮ.
Деякі західні дослідники, прочитавши трошки нашої історії та біології, дійшли до висновку, що потрібно змінити напрямок НТР в інше русло. Вони зрозуміли, що прогрес розвитку людства лежить цілком в іншій площині, а шлях яким ми зараз йдемо є РЕГРЕСОМ. Тому що все геніальне в простому, все нове — це давно забуте старе. Регрес починається з духовної деградації. Вивчивши старе та адаптувавши здобутки минулих поколінь під сучасні умови, можна відкрити фантастичні можливості. Так виникла ВЕРМИКУЛЬТУРА, один з напрямків в сільському господарстві, який стрімко і безупинно розвивається.
Можна бути твердо переконаним, що і без підтримки держави можна освоїти ці технології і побудувати сучасну гармонійну систему відносин людини з Землею. Потрібне чітке розуміння людьми того, що сільське господарство — це основа основ будь-якої держави. Саме земля здатна до відтворення. Зернина дає колосок, а насінина — плід. Впроваджуючи дбайливий підхід до Землі, ми створюємо умови для зростання зайнятості людей на селі. Село може нарощувати виробництво екологічно-чистої продукції. Цей шлях сприяє зростанню благополуччю та здоров’ю людей. Зміна відносин до Землі сприяє зростанню духовності, взаємної поваги, відчуття господаря, процвітання громади, Нації, Батьківщини. Нам не залишається нічого іншого, як запалити ВОГНИЩЕ ЛЮБОВІ ДО СВОЄЇ РІДНОЇ ЗЕМЛІ.

Джерело: http://sota.libra.com.ua
Закладки: 


Ви повинні увійти, щоб відправляти коментарі на цьому сайті, або увійдіть, або - якщо ви ще не зареєстровані - натисніть тут, щоб зареєструватись
No connect
Портал Українців Одещини
Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове.
Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.