для друку  створити pdf-документ з цієї новини 
Спогади з "Повстанської стежки-2008"
17.08.08
Україна, вишкіл, Повстанська стежка, Львівщини, Запоріжжя, Київщини, Івано-Франківщини, Криму, Одещини, Дніпропетровщини, Тернопільщини, Закарпаття«…Лиш ясним промінням іскрилася ватра, і сипала зорям привіт…»

Серед стрімких вершин,
В коловороті то зими, то літа,
Народжувались сотні Україн,
Але одна зродилася, щоб жити.
Вона – твоя. Моя. Із нами. В нас.
Прекрасна і страшна, мов хуртовина,
Та, що іде, долаючи вогонь і час,
Безсмертна і безмежна Україна!
(Л. Полтава)

В обіймах просторів гірських хребтів, серед неповторної величі незайманих лісів, де віночком торкаються неба голубі вершини Карпатських гір та полонин, а повітря пронизане цілющою життєдайною прохолодою; де панує дух могутньої гуцульської оселі рідної землі; над стрункими смерічками, що переховували у своїх обіймах вірних визволителів і захисників нашої неньки України, замайоріло червоно-чорне знамено. Саме там, під його лопотінням, на просторах вершини г. Штевйора, що належить до могутньої повстанської столиці Космач, біля могили відомого полеглого повстанця Козака, розкинулось «наметове містечко». Це молода еліта Конгресу Українських Націоналістів з різних куточків України (Львівщини, Запоріжжя, Київщини, Івано-Франківщини, Криму, Одещини, Дніпропетровщини, Тернопільщини, Закарпаття та інших областей) гартувала свій дух і набиралась гірської енергетики на вишколі, що знаменувався як Повстанська стежа».
Шлях до визначеного місця проведення вишколу був нелегким: гостре каміння різало в ноги, а дорога змійкою піднімалась вздовж стрімких пагорбів все вище і вище, до вершин. Під важкими наплічниками, але з посмішкою на обличчі всі таборовики долали труднощі і віддавали честь і славу загиблим воякам ОУН-УПА, які неодноразово вели бої на цих землях. Тут, серед диких хащів старих смерекових і букових лісів, в заростях чагарників панує незборимий дух братерства, хоробрості і волі – не підкореної, не знищеної, а «живої» і незборимої.
Вишкіл «Повстанська стежа» поєднав у собі найрізноманітніші аспекти фізичного і духовного виховання: розучування українських патріотичних пісень, Декалогу націоналіста, цікавих ігор, тренінгів, гутірки з ідеології українського націоналізму, нічні «алярми», тренування по самообороні та ін. Апогеєм вишколу стала мандрівка гірськими хребтами до легендарного лісового бука, на якому частенько любив сидіти Тарас Чупринка і споглядати довкола, милуватись красою рідного краю, саме віну у свій час таборував на цій Богом даній землі із куренем «Лісові чорти». А пізніше «таборова експедиція» завітала до колиби (стаї) старого ватажка (депутата) вівчарів корінного гуцула Петра, який гостинно почастував усіх молочними гуцульськими смаковинками… А вночі, як лише перші темні сутінки пригорнули землю до своїх обіймів, заіскрилось над просторами величезне багаття. На нічній ватрі відбулась урочиста посвята в гуцули, а також весела сценічна інтерпретація гуцульського весілля. Довкола лунав веселий сміх, вигуки, а справжня гуцульська говірка з того часу стала невід’ємною складовою спілкування.
Дружня атмосфера запанувала на таборі. І, не зважаючи на проливні дощі, що лились на протязі всього вишколу, юнаки і юнки пронесли крізь всі дні виколювання витримку і впертість до досягнення поставленої мети. А таємничі нічні ватри з піснями та веселими іграми було чутно аж по низинах Космача.
Коли ранкова прохолода, оповита сивим туманом, обіймала гірські вершини і опускалась на холодну землю, коли останні жаринки від багаття «цілували» новий день своїм теплом, прокидалось все довкола… В цей час із щирою молитвою до Господа Бога приходило в душі таборовиків нове життя…
Та дні таборування пробігли непомітно. Прийшов час прощання. І знову дорога кличе. Час повертатись додому. А шлях знову готує нові труднощі. Період проливних дощів зробив своє: майже всі сполучні мости з Космача до сусідніх сіл були зруйновані повністю або ж частково пошкоджені, дороги розмиті. Проте і це не зупинило юного, вже вишколеного, юнацтва. Промоклі «до ниточки», вони вперто долали перешкоди на своїй дорозі, переходили обривистими стежками стрімких вершин, де довкола чигала небезпека, а крім того несли із собою важке мокре таборове спорядження та кухонний реманент. І хоч було важко, та посмішка знову не зникала з обличь, адже поруч було плече друга, панував дух братерства. «Повстанська стежа» стала не просто вишколом, а справжнім випробовуванням на виживання, витримку у важких польових умовах, як це було за часів повстанського руху. Ніхто не впав, не зупинився, не заплакав. Всі гордо дійшли до мети і з гідністю урочисто завершили вишкіл на подвір’ї Народного дому в с. Стопчатів.
Попереду – життєві будні. Але в пам’яті і серці назавжди залишаться спогади про красу рідних Карпат, час таборування та добрих друзів. І хай час біжить нестримно і шалено, хай відкриває нові дороги – допоки у грудях відчуватимем стукотіння серця, допоки по жилах тектиме кров, до останнього подиху – ми обіцяємо бути вірними рідній землі і захищати її від жорстоких обіймів зла.
«Змагатимем до поширення сили і слави, багатства і простору української Нації!»
«…Погасло багаття, горіли ще мрії,
Закінчила лет заворожена ніч,
Далеко у горах горіли обрії
Воскресній зірниці устріч…»



Повідомила Заграва
Закладки: 
Коментарі:  6


Ви повинні увійти, щоб відправляти коментарі на цьому сайті, або увійдіть, або - якщо ви ще не зареєстровані - натисніть тут, щоб зареєструватись
No connect
Портал Українців Одещини
Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове.
Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.