для друку  створити pdf-документ з цієї новини 
«Одеса спілкується українською!»: декілька порад учасникам акції
09.06.10
По собі знаю, наскільки важко у суціль російськомовному середовищі, яким на сьогодні є Одеса, перейти на спілкування українською. Саме для цього – допомогти українцеві на березі Чорного моря повернутись до своїх витоків, до материнської мови – і започатковано нашу акцію.

«Одеса спілкується українською!»: декілька порад учасникам акції

Хочу підкреслити – акція є громадянською і гуманітарною, а відтак – неполітичною. Ми не прагнемо до досягнення влади чи переваг, не хочемо когось переконувати змінити рідну російську мову на нерідну українську, нехай і державну. Наша мета – згуртувати україномовних одеситів у середовищі, де наша мова є головним засобом спілкування. Це не означає, що той, хто вирішив приєднатись до спільноти «Одеса спілкується українською!» не може користуватись іншою мовою. Може і повинен. Знання і використання інших мов є великою перевагою для будь-кого. Проте ситуацію, що склалась – а я маю на увазі, що у більшості українських (!) міст майже не почуєш української мови – треба поступово змінювати.

Ми вже говорили, що ставлення до речей багато в чому залежить від того, хто їх озвучує. Одна справа, коли про українську мову та необхідність її використання говорять високопосадовці та крикуни на мітингах. І зовсім інша – коли речником україномовної позиції є твій близький друг, подруга, сестра чи брат. За деякий час відповідного спілкування з близькими змінить ставлення до української навіть найбільший скептик. Хочу навести такий приклад зі своєї юності – у моїй російськомовній школі, в моєму класі з’явилась дуже симпатична дівчинка, яка постійно розмовляла лише українською. Після перших кількох днів кепкувань вона все ж таки настільки зачарувала всіх (і в першу чергу, звичайно, хлопців), що всі наші «адєссіти» почали з труднощами, але цілеспрямовано звертатись до неї українською. А вже про те, щоб хтось спробував її образити через її українську мову – взагалі без варіантів.

Тому я б порадив для початку здійснювати невеликі, навіть символічні кроки – вітальна листівка українською, перегляд україномовних фільмів, повідомлення на мобільний чи електронну пошту, тощо. Крім того, що ти здійснюєш певний план дій із залучення свого оточення до спілкування українською – таким чином ти ще й збагачуєш свій словниковий запас, а від цього твоя мова лише виграє. З часом ви можете переходити на усне спілкування українською, що вже не викличе негативних емоцій. Можливо, буде подив, але якщо це люди, що тебе поважають – напевне, що глузувати з тебе не будуть. Особливо, якщо свою позицію у цьому питанні чітко пояснити. Можеш бути певен – за деякий час твої друзі та знайомі самі почнуть звертатись до тебе (і не лише до тебе) саме українською. Саме так було у моїй ситуації – поступово усі мої друзі перейшли на спілкування українською не лише зі мною, а й між собою та у своїх сім’ях. На жаль, більшість з них зараз мешкають в інших містах, але й там вони продовжують цю ж тактику й мають ту ж стратегію. Особливо активно двоє моїх добрих друзів діють у Сімферополі.

Знову хочу нагадати, що наша робота не має будь-якого політичного підтексту, а тому – увага! – ми у жодному разі не використовуємо прийомів, з якими в суспільстві асоціюється слово «акція». Можливо, нам навіть доведеться змінити визначення того, чим ми займаємось. Від часу поширення інформації про наші заходи в мережі нам уже неодноразово закидали, що це викличе протидію. Але – хто думав про протидію під час горезвісної акції «Я говорю по-русски»? Певно, що не організатори. Ми ж про це, навпаки, думаємо дуже багато. Надто вже часто те, що було покликано зміцнити українську мову, призводило до протилежного результату. Тому, доводиться знову й знову повторювати – ми не будемо влаштовувати мітингів, наметів та «прапоромахання». Це не ті методи, що у даній ситуації можуть привести до успіху. Значна кількість одеситів про нас навіть не буде знати. І це дуже добре, оскільки переконані російськомовні – не наша аудиторія. Ми працюємо лише з тими, хто має у цьому хоч якусь потребу. Настійливе ж пропагування дасть лише протилежний ефект, на чому цілком справедливо й наголошують багато коментаторів.

Безумовно, агітацію ми проводити будемо. Але, борони Боже, не наметами та наклейками. Розклеювати гасла – марно витрачати папір та смітити на вулицях. Кожен учасник акції – це засновник і координатор своєї власної соціальної міні-мережі, яка поступово переходить на українську мову спілкування.

Саме так я наразі бачу процес просування нашої акції «у маси». Також хочу наголосити, що будь-які ідеї, пропозиції та зауваження з вдячністю приймаються. Електронна пошта акції:

asokol2010@gmail.com

politinf@ukr.net

Мій особистий блог у мережі: http://asokol2010.hiblogger.net

А також висловлюю щиру подяку свої друзям, що без будь-яких вагань здійснюють інформаційну підтримку на мережевих проектах інформаційно-аналітичного порталу «Політінформ-Одеса»


Антон Сокольчук, координатор ГО «Одеса спілкується українською!»
Закладки: 


Ви повинні увійти, щоб відправляти коментарі на цьому сайті, або увійдіть, або - якщо ви ще не зареєстровані - натисніть тут, щоб зареєструватись
No connect
Портал Українців Одещини
Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове.
Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.