Медичний аспект проблеми доволі складний. Він включає і гостру променеву хворобу, і вплив на перебіг найрізноманітніших уже існуючих хронічних захворювань (найчастіше через ураження імунної системи, і генетичні аномалії, і можливість канцерогенної дії і т.д. На рак легенів у 1965 році в Львівській області захворіло 358 осіб, а вже в 1989- 859. Зріст безперечний. Особливо підлягають шкідливому впливу радіації кровотворна та імунна системи.

Всі види іонізуючих випромінювань, в тому числі, радіонукліди, можуть викликати утворення пухлин у людей і тварин. Приклад Хіросіми і Нагасакі доводить, що з часом (10-40 років) спостерігається значний ріст онкозахворювань, що триває і по нині.

Вплив Чорнобильської катастрофи на онкозахворюванність пояснює теорія радіаційного канцерогенезу. Рак - це бомба сповільненої дії, і основні наслідки Чорнобильської катастрофи проявляються з часом. Від ініціації (зародження) і до фатального кінця проходить приблизно 21-25 років. Латентний період розвитку раку щитовидної залози порівняно великий – близько 10 років у дітей і 25 років у дорослих.

Якщо зміни, що лежать в основі потенційних раків щитовидної залози, вже сталися, то канцерогенний вплив радіоактивних ізотопів цезію та стронцію, зокрема цезію-137 та стронцію-90, продовжує відбуватися, бо період піврозпаду цих ізотопів близько 30 років. За рахунок порівняно доброї розчинності сполук цезію та стронцію, ці ізотопи разом з їжею потрапляють організм і інкорпоруються в кістках, м`язах, печінці. Це призводить до збільшення ризику виникнення онкозахворювань. Саме небезпека внутрішнього опромінення при аваріях на атомних станціях має більше значення у порівнянні з зовнішнім опроміненням.

Нині недооцінюється небезпека ізотопів такого трансуранового елемента, як плутоній, особливо плутоній-239, період піврозпаду якого – 28 тисяч років.

Проблема Чорнобиля – це проблемі дії низьких доз при великому внутрішньому опроміненні величезного контингенту людей.

Не існує жодної дози, при якій відсутній ризик захворювання раком. Навіть найменша доза опромінення збільшує ймовірність захворювання раком. Всяка додаткова доза ще більше підвищує цю ймовірність. Ризик захворювання росте прямо пропорційно дозі опромінення: при подвоєнні дози ризик подвоюється, при потроєнні – потроюється і т.д. Вчені допускають, що кількість прогнозованих захворювань може збільшитись у 2-10 разів. Депутат Європарламенту, виступаючи в Києві в 2005 році, заявила, що МАГАТЕ занизила показники про наслідки Чорнобильської катастрофи, щоб швидше закрити цю тему.
Чи доречно, з огляду на вище наведене, говорити про підвищення пенсійного віку в Україні, коли і нині багато не доживає до пенсії або вмирає через 1-2 роки після виходу на пенсію? Чи не є підвищення пенсійного віку намаганням уникнути виплати пенсій?

Небагато доживе до пенсії!

Всі ще пам`ятають обіцянки кандидатів всіх парламентських політичних партій про те, що пенсійний вік в країні Чорнобиля підвищувати не можна ні в якому разі. Про це ж говорили і зарубіжні представники багатьох країн на різних заходах, присвячених Чорнобильській катастрофі.
Чорнобильська катастрофа – не єдине, що відрізняє Україну від країн Європейського Союзу.
Розпад Радянського Союзу разом з плюсами приніс також багато мінусів для звичайних громадян: знищення стабільності, безробіття, бідність, деградацію, розшарування суспільства. Значна кількість людей, особливо жінки, втратили роботу, змушені були займатися тільки домашнім господарством, вихованням дітей. Не їх вина, що тепер у них не вистачає пенсійного стажу. Тому не можна підвищувати мінімальний стаж для отримання пенсії за віком. Пенсія з мінімальним стажем повинна бути для жінок 100%, вона і так мізерна. Ведення домашнього господарства та виховання дітей забирає не менше часу, чим робота. Нині і 45-річним важко знайти роботу, що ж казати про 50-55-річних жінок.

Підвищення мінімального стажу для отримання пенсії за віком з 5 до 15 років та скорочення пенсій з мінімальним стажем до 50% мінімальної пенсії відкине за межу бідності величезну кількість людей пенсійного віку, практично зробить їх злидарями. Це призведе в кінці кінців до напруги в суспільстві та призведе до значно більшіх затрат, чим виплата 100%- их мінімальних пенсій. З тих же причин страховий стаж для отримання пенсії за віком потрібно залишити попереднім – 20 років для жінок та 25 років для чоловіків.

Ті пенсійні перетворення , які можуть собі дозволити стабільні, ситі із зростаючою тривалістю та високим рівнем життя країни Євросоюзу, поки що неможливі в Україні.

Якщо ж і проводити пенсійну реформу, починати її потрібно з тих, хто народився у 1965 році, кому нині 45 років – вони ще можуть розрахувати знайти роботу і заробити потрібний стаж.
Правильна тарифна реформа забезпечила би раціональний розподіл державних коштів. Не аргументовано висока платня чиновників вищих рангів та депутатів не витримує ніякої критики і давно вже є предметом обговорення народу. За основу оплати праці повинна братись затрачена кількість часу, зусиль, освіта, а це відомі величини. За 8-ми часовий робочий день людина може витратити максимум сил, але все ж таки вони обмежені. Ну ніяк не можна спів ставити платню в 800-1000 гривень з однієї сторони та платню в 12-25 тисяч гривень - з іншої. Чому б не прийняти закон, який раз і назавжди прив`яже платню депутаті та чиновників вищого рангу до мінімальної заробітної плати, та так, щоб при будь-якій владі цей закон не порушувався?
Три мінімальних платні цілком можуть скласти одну депутатську платню за часом це 27 годин роботи, що, як бачимо, з перебором. Сумніваюсь, що один депутат зробить в 3 рази більше, чим 1 вчитель в школі і потратить при цьому хоча б стільки ж, як вчитель, нервів, сил, здоров`я.
Всупереч здоровому глузду, заробітна платня у депутата в нашій країні в багато разів більше платні кандидата наук. Заробітна платня повинна бути реальною, справедливою, відповідати посаді, прийнятою народом. Ну ніяк вона не може бути вище платні кандидата наук вже хоча би тому, що серед депутатів одиниці мають вчену ступінь, а достовірність дипломів про вищу освіту деяких широко обговорювалася засобами масової інформації.

В деяких західних країнах депутати не отримують зарплатню або вона не набагато вища середньої. Їх вабить професійний ріст, престиж, можливість щось зробити для країни.

У нас же в депутати рвуться для того, щоб на благо собі використовувати своє службове становище, назначивши собі захмарну платню та різні привілеї. Чому в такий тяжкий для країни час, депутати не почнуть реформу з себе, добровільно визначивши собі справедливу платню, адже в більшості своїй в Верховній Раді зібрались дуже багаті люди, які цілком могли би обійтися платнею, яка не перевищує платні кандидата наук?

Цікаве питання. Депутатів вибирає народ. Значить народ і повинен встановлювати їм розмір платні, тим більше якщо вони самі не можуть встановити її по справедливості. В нашій країні довіреною особою народу, його гарантом є Президент.

Все ще не вистачає грошей? Чому би не скоротити розходи на утримання Адміністрації Президента, кабінету Міністрів, Верховної Ради, різних відомств та міністерств, нарешті змусити показати та обнародувати декларації про доходи, як це робиться в країнах Євросоюзу, США і т.д ? А чи не пора звернути увагу на захмарні доходи шоу-бізнесу? Реально платити за відпрацьований час та витрачені зусилля, решта ж зібраних коштів повинна йти в казну держави, Мистецтво повинно служити народу! Праця в поля виснажує більше, чим танці на сцені. Певно орендна плата дуже занижена, коли шоу-бізнес купається в грошах.

Держава повинна провести справедливу тарифну реформу, реально оцінюючи затрати часу та сил людини на певну роботу, враховуючи її освіту Тоді й використання державних коштів стане раціональним і не прийдеться шукати способи, які допомагають уникнути виплати пенсій. Підвищення пенсійного віку та збільшення мінімального стажу з 5 до 15 років, крім всього іншого приведуть до: а) росту безробіття (де знайти роботу в селах та маленьких містечках?); б) міграції в великі міста зі всіма викликаючи ми звідси наслідками (зубожінням сіл, занепадом сільського господарства); в) збільшенню попиту на дитячі садки, групи продовженого дня, яких, як відомо, в Україні катастрофічно не вистачає. Раніше бабусі та дідусі опікувалися онуками, тепер їм потрібно буде працювати. Без нагляду залишиться багато дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Законопроект пенсійної реформи потребує більш тривалого (не менше року) виваженого , детального та прискіпливого всенародного обговорення. Все потрібно дуже скрупульозно прорахувати, щоб наслідки реформи не виявилися набагато дорожчими!

В статті наводяться офіційні дані НКДАР (Наукового комітету по дії атомної радіації при ООН), дані оцінок радіаційної ситуації в СРСР та зарубіжних країнах, спостереження науковців-онкологів Львова та Києва, дані Інституту демографії та соціальних досліджень, преса останніх років.