для друку  створити pdf-документ з цієї новини 
Чорнобиль - наш біль
24.04.08
26 квітня 1986 року людство прокинулось уже в постчорнобильській епосі. Тому, хоч яким кольором у календарі позначався цей день, у долі українського народу він завжди чорний.

Уже 22 роки ми живемо з надією, що значні генетичні прогнози відносно майбутніх поколінь не здійсняться. Що ядерний нарив на тілі Полісся коли-небудь перетвориться на зелену галявину. Що Чорнобиль 86-го року стане уроком, застереженням.

Одними із перших на ліквідацію наслідків аварії прибули воїни Внутрішніх військ. Вони охороняли станцію, села, що їх залишило населення, вели радіаційний контроль та розвідку.

Офіцери-прапорщики нашої військової частини 3007 ВВ МВС України (командир — полковник Олександр Рачок) взяли участь у ліквідації наслідків аварії, показали себе справжніми воїнами. Це — полковники у відставці Анатолій Пучко, Валентин Беднарський, Ярослав Сабодаш; Микола Шевченко, Георгій Чирук; підполковники запасу Сергій Казаков, Михайло Баркан; майори запасу Микола Герасименко, Ярослав Наконечний, Микола Кожин; лейтенанти у відставці Іван Гряділь, Іван Гарасика, Володимир Євтушенко, Володимир Ластовський, Микола Манченко, Анатолій Нікольський, Володимир Патрик, Андрій Сембай, Богдан Шевчук, Олександр Мишанський, Андрій Іванів, Мар’ян Гураль, Микола Шевченко та інші.
Незважаючи на це, протягом усього напруженого періоду наші військовослужбовці, які проходять військову службу в лавах Навчального центру ВВ МВС України, — підполковник Олександр Шевяков, майор Ігор Тимчишин, старший прапорщик Григорій Хома — очолювали підрозділи, які перебували у зоні відчуження. Справжніми воїнами показали себе старші прапорщики Ігор Бурик, Володимир Веселович та майже всі, хто там перебував.

Не забудемо підполковника Івана Данилюка, майора Михайла Гончарова, старшого прапорщика Ярослава Федоровича, які померли внаслідок захворювань, отриманих у період перебування на ЧАЕС з перших часів аварії.

Не називатиму прізвищ усіх тих, хто взяв участь у ліквідації наслідків чорнобильської аварії, але низько перед усіма ними схиляємо голови в сердечній вдячності за їхній подвиг у мирний час. Бажаємо Вам найголовнішого — міцного здоров’я, великого щастя. І щоб ніколи не затьмарилося небо чорнобилями.

Олександр СЕМЕРЕНКО
("Українське Слово")
Закладки: 


Ви повинні увійти, щоб відправляти коментарі на цьому сайті, або увійдіть, або - якщо ви ще не зареєстровані - натисніть тут, щоб зареєструватись
No connect
Портал Українців Одещини
Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове.
Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.