Місцезнаходження:: м. Іллічівськ (Бугів) Одеської області Повідомлень: 809
Соціальні причини знову виштовхнуть людей на вулиці
Наш співбесідник - відомий правозахисник, співкоординатор легендарної акції “Україна без Кучми”, член Правління Української Гельсинської Спілки, учасник студентських протестів в 1991 році – «революції на граніті». Він стоїть у витоків громадянського суспільства в Україні, як ідеолог та активіст, як член правління громадської організації “Інститут економіко-соціальних проблем “Республіка” та один з засновників Громадської ради при Міністерстві Внутрішніх Справ. На відміну від багатьох колишніх соратників, наприклад – Юрія Луценка, він не здобув від суспільної діяльності високих посад чи прибутків й продовжує принципово боротися за системне реформування суспільного устрою. Хоча така діяльність пов’язана з багатьма ризиками…
- Чи вдається вам через громадську раду при МВС, через якісь інші важелі впливати на владу і покращувати ситуацію?
Розумієте... На останній громадській раді, яка відбулася вперше за півроку, в кінці грудня, на якій не було керівництва МВС, нам вдалося прийняти рішення про створення комісії, яка би розглядала питання зі свободою зібрань по цих от численних випадках незаконних розгонів мітингів. Мушу сказати, що представники громадськості делегували туди своїх представників, але до сих пір – вже місяць майже пройшов – міліція не делегує своїх представників. Насправді я певен: міліція не захоче, щоб представники громадськості якимось чином досліджували ситуацію всередині міліції. Є й інші приклади…
…Зараз міліція не йде на співпрацю з громадськістю. Вже визріває питання про необхідність відставки керівництва Міністерства Внутрішніх Справ, в першу чергу міністра і заступника з громадської безпеки Савченка, який, я вважаю, особисто відповідає за ті порушення, про які я казав. Але, звичайно, на черзі зміни в самій міліції, що насправді не може відбутися за цієї влади, якщо ми не поміняємо серйозно саму систему.
- Яких системних змін потребує міліція?
Я б говорив про багато речей, але в першу чергу – це невідповідність самої назви до її суті. Тобто, міліція – це насправді озброєний народ, представники народу, які самі влаштовують порядок. Наприклад, відомі американські шерифи: самі громадяни обирають свого захисника. Йдеться про безпосередній зв’язок і залежність міліції від суспільства, те що зветься “міліція з народом”. Це гасло народилося під час акції “Україна без Кучми”, але досі не було втілено в життя. Вони зараз абстраговані від народу абсолютно. Міліціонер є керівник, цар і бог для своєї “пастви”. Міліція зараз працює в інтересах великого капіталу і в інтересах влади, це ми бачимо по всім соціальним протестам: міліція завжди ставала на бік або власників, або забудовників, або представників влади, які все це санкціонували.
Звичайно, потрібен контроль громадськості за діями міліції, який ми намагаємося втілити через громадські ради. Але без змін “нагорі” ми не зможемо цього зробити, тому що насправді нас не допустять ні до яких документів, ізоляторів тимчасового тримання, ні до чого – якщо нема доброї волі керівництва міліції.
- Що це за система громадських рад і як громадянин може до них звернутися у відстоюванні своїх прав?
Ця ідея з’явилася у правозахисників в кінці 2005 року. Мушу сказати: нам вдалося її реалізувати завдяки тому, що ми тоді з міністром внутрішніх справ були в тісних стосунках, чого я не можу сказати зараз. Це представники правозахисних громадських організацій, які збираються разом з керівництвом міліції і ставлять питання щодо дотримання прав людини, і міліція має намагатись відповісти на ці питання: або ліквідувати якісь порушення, або дати адекватну відповідь.
Така система була створена по областях. Зараз при всіх обласних управліннях міліції створені громадські ради. Вони по-різному працюють. Я мушу сказати: в першу чергу це, знов-таки, залежить від керівництва відповідного міністерства або обласних управлінь міліції, і як вони ставляться до громадських рад. Було також намагання з боку міністра внутрішніх справ запропонувати “своїх” представників громадськості, які б не ставили гострих питань. Все-ж таки, я вважаю, що представники громадськості на рівні міністерства і кількох областей – це люди, які не мовчать і ставлять гострі питання. Так би мовити, “кусачі”.
Потрапити до цих людей можна, проводиться прийом громадян. Звичайно, це робиться по-різному в різних областях. Наприклад, в Дніпропетровській області проводять регулярно, тобто можна зустрітися і висловити свої проблеми. Як правило, це представники громадських організацій діючих, які мають свої телефони, приміщення, де люди можуть прийти і поспілкуватися вже безпосередньо. Я курую Чернігів, Дніпропетровськ, Суми, можу казати за них – там діючі громадські ради.
- Зараз в ситуації кризи настрої людей сильно зсунулися в бік песимізму. Чи можливі зараз якісь масові рухи, протистояння людей між собою чи з владою – те, що, як правило, зветься “масовими заворушеннями”?
Я абсолютно певен, що час цього приходить. Питання в тому, що людей виводили на вулиці під час “України без Кучми” і в 2004 році соціальні причини. Ці соціальні причини не були ліквідовані й продовжують діяти. Так чи інакше вони виштовхнуть людей на вулиці, тим паче що ситуація зараз – напевне, найбільша економічна й соціальна криза за часи існування незалежної України. І люди на це, без сумніву, відреагують.
На наших очах в пост-соціалістичних країнах починаються заворушення: перед нами приклад Латвії, Литви, Болгарії. Та ж Латвія була розколота на дві частини, росіян і латишів, але вони разом вийшли до парламенту. І я думаю, що в Україні так само це протистояння, яке дуже вигідне політикам і з одного, і з іншого таборів, коли Україна розділена на схід і захід – воно буде ліквідоване, тому що насправді і львів’янину, і донеччанину болять одні й ті самі проблеми. Абсолютно певен, що це відбудеться…
- Чи можлива зараз ініціатива якогось незалежного масового руху, який би міг стати каталізатором змін в суспільстві на краще?
Я можу сказати, що якраз сьогодні (інтерв’ю давалося 21 січня – прим. ред.) відбулася зустріч представників різних громадських організацій про створення конфедерації чи конференції громадських організацій, де вони будуть між собою спілкуватися і будуть знаходитись в стані готовності до організації протестів. Тому що ситуація буде загострюватись. Сьогодні вся україна з шоком дізналася нову ціну на газ. Ця ціна буде означати, що багато підприємств, які працюють на газі, не зможуть продовжувати виробництво. Отримаємо безробіття і підвищення цін на продукти, які ми купляємо в магазинах, бо складова енергоносіїв у всіх продуктах дуже значна. Все-таки, не вирішені питання з курсом гривні, з поверненням вкладів в банках. Мер Києва, а так само мери інших міст постійно говорять про чергові підвищення тарифів…
- Чи можна сказати, що будь-яка організація, за якою стоять люди, зараз готується до мобілізації навесні?
Я можу говорити про коло різних організацій, це діючі правозахисні і громадські організації різного спрямування, одні лівіші, інші правіші. Питання в тому, що зараз люди між собою спілкуються і вже післязавтра буде вже більш широка зустріч цих організацій, де вже можна говорити, що якимось чином треба буде об’єднати зусилля і однією з головних умов є відсутність політиків, які могли б використати цей рух у своїх інтересах…
- Ваша порада людині, яка відчула порушення своїх прав і хоче з цим боротись?
Як правило, кажуть: у нас правова держава, звертайтесь до суду. Але ми бачимо, які у нас судді. І дуже важко, знаєте, коли приходять маса людей і не можеш зайнятися всіма справами, бо просто кожне судове засідання вимагає не один місяць і масу зусиль. Плюс, якщо там вже заплачено за рішення суду, ти вже нічого не зробиш, чого б ти не хотів. І я думаю, що порада – виходити на вулицю. Це набагато ефективніше, тому що пропонувати людям “звертайтеся в суди” – це означає “люди, забудьте про свої права”.
- Але якщо люди вийдуть на вулицю, їх міліція не поб’є? Чи вона приєднається, як профспілка поліцейських в Латвії?
Не виключено, що міліція може приєднатися. Але, знаєте, ця влада прийшла на хвилі акцій протесту і вона розуміє, що таке протести. І вона не боїться перевиборів, тому що насправді ті ж самі люди знову потраплять до влади. Вони бояться акцій протесту, тому вони будуть намагатися діяти жорстко. Але люди можуть діяти адекватно. От в 2004 році в Україні і в 2001 році в Аргентині силові структури не могли нічого зробити, тому що це були нерівні зусилля. І значною мірою, я певен, що силовики в багатьох випадках можуть приєднатися, тому що вони так само живуть в цій країні і так само тут живуть їхні батьки, родичі. Я думаю, що вони нічого не зможуть зробити.
- Чи не станеться так, що на сцені перед Майданом, коли люди знову вийдуть туди, стоятимуть ті самі персони і в результаті нічого не зміниться? І якщо нічого не зміниться, то навіщо тоді виходити?
Тому ми і говоримо про конференцію громадських організацій, щоб діяти без політиків. А для того, щоб щось змінилося, мета і гасла мають бути спрямовані на зміну системи, а не на зміну персоналій влади.
Повний текст інтерв’ю можна прочитати на сайті: http://www.sprotiv.org/?cat=shelya&id=1232969040
Портал Українців Одещини Увага! При копіюванні матеріалів, посилання на Портал обов`язкове. Адміністрація порталу може не розділяти думку авторів і не несе відповідальності за авторські матеріали.