Українська мова була є і буде єдиною державною мовою нашої нації і навколо цього не повинно відбуватися жодних суперечок і спекуляцій, тому спроби зробити націю двомовною і запровадити в країні другу державну мову є незаконними, загарбницькими і безпідставними спробами псевдо–українців, які хочуть створити абсурдне дійство і на цьому заробляють політичні бонуси. В такому разі виникає питання: Чому українську мову не зробити другою державною мовою, скажімо в Росії? Де проживає велика кількість етнічних українців. Тому всі ці вище згадані питання які виникають в нашій державі не повинні бути питаннями, вони повинні стати і бути твердженнями, мати всебічне висвітлення і підтримку з боку держави. Право нації бути ідентифікованою з власними правами, твердженнями, які є для її держави принциповими і важливими, неможливо знехтувати, тому що нація - це біологічний організм, який має право на життя. Тому тільки ми, як нація, а не як „малороси”маємо право, вже шістнадцятий рік писати свою історію, з свого погляду і позиції, без будь-якого втручання в цей процес з боку інших держав. Але сталося не як гадалося, а навпаки на шістнадцятій річниці нашої незалежності, пишемо нашу історію під диктовку, а не власноруч і ненакористь собі. Так як цей процес контролюється, далеко не домінуючою нацією в нашій державі. Тепер виникає питання: Чому ми не є господарями у власній державі? Ми залишаємося лише номінальною нацією, яка не має прав на власній землі, виходить не офіційно ми раби і піддаємося винищуванню. Не за допомогою зброї, а за допомогою нищення нас, як етноса з нав’язуванням нам іншої культури, мови, традицій, духовності, ідеалів. Як то кажуть: Якщо на небі запалюються зорі, то це комусь потрібно, запитання: Кому? Чому націю використовують проти неї самої, чому в суспільстві немає єдності, моноліту, що є запорукою прогресу і розвитку, а не регресу і дегенерації в даній ситуації.

Є хороша приказка чи теза, або не навіть не так, є хороша формула завоювання: Роз’єднуй і володарюй, до того ж вигідно, щоб існувала велика кількість спекулятивних питань, які б були хорошим добривом для зерна, яке виростає в розбрат. Тому від кожного з нас залежить наше майбутнє і вибір, або рабського існування в межах п’яти – десяти мільйонів населення, для задоволення потреб рабовласників, замість сорока-п’ятидесяти, або ж міцна, монолітна українська держава, побудована на любові до рідної країни, її мови, культури, традицій, героїв тощо. Соціальна справедливість і християнська мораль в кожній родині, в кожному серці. Морально і фізично здорова нація з здоровим образом життя і самоповагою. І тому закликаю Вас браття-українці незалежно від того в якій частині України ви живете, озерніться навколо - це ваша земля, ваші ліса, поля й лани, озера й річки, небо і повітря, ваша героїчна жертовність, ваших пращурів за вашу державу, мову, свободу і ви господарі цього всього і тільки ви. І не існує проблем, а існують люди які створюють їх, для того щоб кожен з нас українців бачив в особі свого співвітчизника ворога і тим самим створював грунт недовіри, ненависті, на якому окрім зла нічого доброго не проросте. Тому ми повинні бути так само єдині, коли ми вболіваємо за нашу збірну по-футболу і в нас не виникає питання за кого ми будемо вболівати за Україну, чи за Росію, Білорусію, Польщу або Румунію, тому що на кону стоїть перемога України, так само ми повинні бути єдні і тепер, так як на кону стоїть наша перемога, перемога кожного без винятку громадянина, такої рідної для нас України, держави яка буде я переконаний гордістю не тільки на футбольному полі, але й в душі і серці кожного з нас.

Слава Україні! Слава її героям! Слава її великому народу! Її пращурам і нащадкам!

Джерело: http://reactor.org.ua