Вдень 8-го вересня 1943-го року повстанська чота особливого призначення під керівництвом Андрія Марценюка ("Берези") увішла до Нового Загорова. Повстанці розташувалися біля Загорівського монастиря, який на випадок зустрічі з німцями стати надійною точкою оборони. Довго на "гостей" чекати не довелося. За доносом місцевих поляків німецька адміністрація дізналася, що в селі розташувалися вояки УПА. Вже увечері проти чоти з 44-х повстанців було кинуто роту німецької жандармерії, роту донських козаків (!) і роту поліції із фольксдойчів - всього близько 400 осіб. Необережно наблизившись до повстанських позицій, вони потрапили під шквальний кулеметний вогонь, втративши близько 40 бійців. Вони спробували підпалити вогнеметами монастир і піти на штурм. Однак, все це виявилося безрезультатним - окрім нових втрат, оккупанти не домоглися нічого. Тоді було прийнято рішення запросити підкріплення. Повстанці ж, розуміючи трагічну складність свого положення, вирішили закріпитися в монастирі і тримати оборону в святих стінах.

Вранці 9-го вересня до Нового Загорова було стягнено додаткові сили жандармерії.Тепер проти повстанців виступало понад 700 бійців, що мали на озброєнні міномети та артилерію. Обстріл монастиря тривав цілий день, а увечері до німців прибуло підкріплення - десять легких танків. Також три німецькі літаки розпочали бомбардування монастирю. Повстанці витримали авіаудари, сховавшись у глибоких підвалах святого храму, і відбили нічний штурм.

10-те вересня стало справжнім випробуванням повстанського духу.Протягом цілого дня німецькі сили штурмували монастир. З 44-х повстанців живими залишилося всього 18. З ночі 10-го до середнини дня 11-го вересня німецькі оккупанти обстрілювали монастир з артилерії, танків та мінометів, а надвечір знов пішли на штурм монастиря. Повстанці втратили пораненими ще трьох побратимів, в тому числі і свого командира Березу, але позицій не здали. Вночі на 12-те вересня вони вирішили прорватися з оточення. Сховавши у підвалах храму поранених товаришів, повстанці розділилися на дві групи по шість чоловік і, вдаривши по німецьким оккупантам одразу у двох напрямах, вирвалися зі смертельного кільця.

Вранці 12 вересня німці увійшли до монастиря. Вони виявили одного з поранених повстанців і повісили його. Інших двох таємно відшукали і врятували місцеві селяни. Також селяни зібрали і поховали тіла 29-ти убитих повстанців.

Таким чином, в бою полягли 29 українських партизан, один загинув в полоні. За тридцятьох повстанців німці заплатили за приблизними підрахунками п'ятьма сотнями убитих і до семи сотень поранених. Один воїн УПА виявився вартим десятків (!) німецьких оккупантів. І це - лише голі цифри, в яких не враховується тотальна перевага німців в техніці і оснащенні (у повстанців було всього 4 кулемети та один гранатомет) та забезпеченні. Випробування сили духу українські повстанці пройшли на відмінно.На відміну від німецьких оккупантів та їхніх прислужників, вояки УПА знали, за що вони воювали - за свою землю, за Україну - Українську Соборну Самостійну Державу.

Сьогодні немало знаходитсья тих, хто хоче спекулювати на темі боротьби УПА, заробляючи собі політичні бали. Комуністи, "регіонали", вітренківці та інша антиукраїнська братія аж захлинається власною отрутою, намагаючись поставити на вояків УПА тавро колаборантів і гітлерівських поплічників. Однак проти цієї брехні встають не тільки історичні факти, але й дух Героїв - тих молодих хлопців, що загинули в Загорівському монастирі і тисяч інших повстанців, що полягли у боротьбі проти оккупантів з Берліна та Москви.

Дехто хоче нав'язати нам думку, що українці - тихий і сумирний народ, здатний лише пхатися в обозі великих держав. Але бій в Новому Загорові і вся боротьба УПА абсолютно спростовують цей недолугий міф про українську нездатність до боротьби. Проти УПА працювали каральні машини Гітлера і Сталіна, але українські націоналісти боролися проти обох оккупантів, подаючи приклади видатної мужності, стійкості і вірності Україні. Чота Берези виборола собі місце в історії і здобула пошану прийдешніх поколінь українських патріотів. Поки ми пам'ятаємо про них, вони - безсмертні. І безсмертна Україна.

Слава Україні!
Героям слава!